Зміст

Урочище Хомець



Річка Бужок - права притока р. Зх. Буг, розташована на північ від останньої, її витоки лежать на південному макросхилі "Олеського півострова". Долина має відносні висоти 50-80 м, захищена від північних вітрів виступом Подільської височини, відзначається помірно теплим і вологим мікрокліматом, що в поєднанні з груново-геологічними умовами створює сприятливі умови для зростання тут багатьох реліктових, переважно, бореально-монтанних видів.

Найбільші регіональні популяції: Polypodium vulgare, Equisetum telmateia, E. hyemale, Abies alba, Aruncus vulgaris, Picea abies, Huperzia selago, Phegopteris connectilis, Gymnocarpium dryopteris, Grossularia reclinata, Petasites albus, P. hybridus, чисельні: Carex paniculata, Polystichum aculeatum, Dryopteris expansa, Cystopteris fragilis, Leucojum vernum, Primula elatior, Chaerophyllum hirsutum, Platanthera bifolia. Відсутні – Galanthus nivalis, Allium ursinum, Lunaria rediviva. Значно поширені угруповання з пануванням Carex brizoides, C. pilosa, Rubus hirtus, Maіanthemum bifolium, Galeobdolon luteum. 

В межах долини геоморфологічно більш-менш чітко виділяються її структурні підрозділи, які мають свою геоботанічну специфіку - урочища Хомець, Гутище, Монастир, Пліснесько (Біла Хата), Широка долина.

Урочище Хомець входить до складу так званого Олеського “півострова” – виступу північного краю Поділля, що розташований на північ від долини р. Зх. Буг, є останцем височини, який відокремений ерозійною діяльністю р. Бужок та її приток. Урочище має пересічений мезорельєф, схили різної крутизни та експозицій, в результаті чого створюється велика різноманітність грунтово-мікрокліматичних ніш, що, у поєднанні із підвищеною його обводненістю (близькі підгрунтові води, які часто виклинюються на денну поверхню) та близьким заляганням верхньокрейдяних порід зумовило поширення тут значної кількості примежовоареальних видів і угруповань.

Лісова рослинність представлена ценозами формацій Fageta sylvaticae, Pineta silvestris, Alneta glutinosae, в яких зростають: Quercus petraea (найбільший у регіоні лісовий масив з участю виду, як більш-менш значна домішка входив до складу Pineto-Fageta, Carpineto-Fageto-Pineta, Querceto-Fageto-Pineta, співдомінант у Fageto-Querceto (petraeae)-Pinetum rubosum (hirti), Vinca minor (домінує на невеликих ділянках (50-250 кв.м) у Fageta (pura) sylvaticae, Alneto-Fageta, у насадженні Larix leptolepis на місці Fageto-Querceto-Pineta), Huperzia selago (48 різновікових клонів приурочені до Pineto-Fageta, зрідка Alneto-Fageta та Carpineto-Fageto-Pineta), Сephalanthera damasonium, Epipactis helleborine, Neottia nidus-avis (по декілька десятків генеративних особин, C. damasonium – 150, зростають у Fagetum sparsiherbosum, F. hederosum, F. asarosum, у Carpineto-Acereto-Tilieto-Querceta), Platanthera chlorantha (спорадично у Querceto-Fageto-Pineta, Fageta (pura) sylvaticae, Carpineto-Acereto-Tilieto-Querceta), Epipactis purpurata (північні схили, Carpineto-Fagetum galeobdolosum, периферія F. hederosum та F. vincosum (узлісся); більше 30 гнеративних особин), Сephalanthera rubra (поодинокі особини у північно-східній частині серед Carpineto-Acereto-Tilieto-Querceta), Listera ovata (кілька десятків різновікових особин в Alnetum varioherbosum вздовж струмка), Galium schultesii (кілька компактних груп (клони) з 20-50 наземними пагонами на східному узліссі у Carpineto-Acereto-Tilieto-Querceta), Bromus benekenii  (спорадично, невеликими групами, разом з попереднім видом), Gymnocarpium dryopteris, Dryopteris expansa (невеликі групи зрідка у Carpineto-Fageto-Querceto-Pineta, Carpineto-Querceto-Fagetо-Pineta та ін.), Phegopteris connectilis (2 групи у Carpineto-Fageto-Quercetum caricosum (brizoidis), популяція знищена у 2012 р. - суцільна рубка), Equisetum hyemale (чисельна популяція в Alneto-Fageta і Pineto-Fageta на південному схилі та вздовж струмка і на його схилах), Polypodium vulgare (дуже рідко, поодиноко: Pineto-Fageta, Fageto-Querceto (petraea)-Pineta), Equisetum telmateia (невелика популяція над потоком у Alneto-Fagetа, східний схил; на межі зникнення - навколо поруби), Melittis sarmstica (північний схил – Fagetum sparsiherbosum; південний схил – F. hederosum), Hieracium lachenalii (спорадично, Carpineto-Quercetо-Fageto-Pineta, С.-F.-Q.-Pineta), H. scabiosum, H. gentile (зрідка, разом з попереднім видом), Astrantia major (чисельна популяція в унікальній для регіону – Carpineto-Alneta, поодинокі – у сусідній C.-Fageta hederosa; на межі зникнення - вирубано), Polystichum aculeatum (1 генеративна особина на південному схилі, узлісся Quercetо-Fageto-Pineta), Picea abies (чисельна популяція віргінільних осбин, розсіяно або групами по всій території урочища, у Fageta (pura) sylvaticae, Pineto-Fageta, Alneto-Fageta; на південному схилі, на межі двох останніх, зрідка траплялися вікові ялини), Sarothamnus scoparius (південно-східний пологий схил, 3 генеративні особини на порубі Querceto-Fageto-Pineta), Aruncus vulgaris (поодиноко у Alneto-Fageta), Lycopodium annotinum (поодиноко у cосновому насадженні на східному схилі), Cerastium sylvaticum (зрідка у Alneto-Fageta на південному схилі, масово - вздовж струмка у Ribeso nigri-Alnetum),  .

На північній околиці урочища, на болотному масиві (осушеному) в заплаві притоки р. Бужок поширені: Carex paniculata (одне з найбільших природних місцезростань, площа 0,3 га), Carex davalliana (співдомінує у Cariceta appropinguatae), С. flacca, Dactylorhiza majalis (часто (осока) і поодинокі особини в Cariceta acutiformis), Petasites hybridus (на ділянці 50 кв.м домінує у травостої заболоченої луки), Primula elatior (десятки генеративних особин по периферії заболоченої луки і у вільшині), Carex wiluica (поодинокі купини у Cariceta appropinguatae, периферія). На східній околиці урочища (вздовж шосе), в осушеній вільшині: Primula elatior, Equisetum telmateia (меліоративний канал і прилеглі ділянки).