Зміст

РОСЛИННІСТЬ ВЕРХОБУЗЬКОГО ГОРБОГІРНОГО ПАСМА



 лучно-степова рослинність (аспект Salvia pratensis)заплавно-болотна рослинність (Моlinia caerulea, Carex hostiana, Epipactis palustris..., околиці с. Руда-Колтівська)сосново-грабово-дубовий ліс (долина р. Зх. Буг)буково-дубові сосняки (Leucobryo-Pinetum, долина р. Зх. Буг)заболочена лука (аспект Primula elatior)

Природна таксономічна та формаційна структура флористичного і ценотичного комплексів регіону та їх хорологічна специфіка зумовлені історичними й фізико-географічними факторами. Зважаючи на ці обставини, у рослинному покриві Верхобузького пасма переважає лісова рослинність, яка у багатьох місцях антропогенно змінeна лучною, у долинах річок, рідше – на схилах зустрічаються ділянки лучних, лучно-болотних та водних угруповань, на крутих схилах з вапняковими грунтами збереглись фрагменти реліктових лучних степів.

Як за флористичним, так і геоботанічним районуванням Верхобузьке пасмо відноситься до фітохоріонів центральноєвропейського поширення, що пов’язано з переважанням у складі лісової, лучної та болотної рослинності району характерних для Середньої Європи видів і угруповань.

В межах різноманітного горбогірно-лісового ландшафтного ярусу пасма можна виділити ряд структурно-генетичних типів iз специфічними фізико-географічними характеристиками і відповідними типами рослинного покриву. Плакорні ділянки (вирівняні вершини горбів, пасм, вододіли з пересіченим рельєфом) зайняті лісами, де в умовах середнього зволоження та доброї аерації, на світлосірих лісових грунтах, які неглибоко підстелені вапняками, поширенні Fageta sylvaticae. Зрідка трапляються широкі, слабовиражені блюдцеподібні пониження з малоеродованими, поганодренованими сірими та темно-сірими вологими, оглеєними грунтами (межиріччя Луг- Бужок), де зростають Piceeto-Querceta та дуже пологі, малоеродовані, але добре дреновані ділянки із сіроземами на потужному шарі лесу і третинних порід у верхів’ях р. Вятина з Carpineto-Fageto-Acereto-Fraxineto-Quercetа. На виположених, малоеродованих і поганодренованих (близькі підгрунтові води) вершинах пасм з дерново-глейовими грунтами трапляються фрагменти Querceto-Acereto-Alneta (верхів’я р. Бужок, Колтівська долина).

Найбільш строкату картину рослинного покриву спостерігаємо на схилах південних, південно-західних експозицій. Тут, в залежності від грунтово-геологічних, гідрологічних та мікрокліматичних умов, відбувається закономірна зміна одних типів рослинності іншими. На добре дренованих і аерованих сіроземах, які підстелені опокою, поширені угруповання Fageta sylvaticae. Серед них мозаїчно, на схилах і широких заболочених терасах з сирими малопотужними щебенистими сіроземами і сіроземно-карбонатно-глейовими грунтами зустрічаються фітоценози Acereta pseudoplatani, Alneta glutinosae і трав’яні болота (в тому числі реліктові Cariceta paniculatae й Equiseteta telmateiae). На схилах і терасах із свіжими й вогкуватими дерново-карбонатними грунтами поширені лісові луки переважно центральноєвропейського походження (формації Arrhenathereta elatii, Festuceta rubrae). Нарешті, на більш крутих термофільних схилах із свіжими і сухими дерново-карбонатними грунтами зростають реліктові лісо- і лучно-степові фітоценози формацій Pineta silvestris, Brachypodieta pinnati, Stipeta pennatae, похідні Сariceta flaccae та деякі інші.

На північних схилах поширені переважно лісові угруповання Fageta sylvaticae, серед яких на вологих та сирих сіроземах трапляються фрагменти Fraxineto-Fageta i Acereto-Fraxineta. На місці зведених лісів поширені вторинні трав’яні фітоценози формацій Arrhenathereta elatii, Brizeta mediae, Festuceta pratensis.

По днищах та на прилеглих схилах балок і ярів вздовж потоків з сирими сіроземно-мулувато-глейовими на вапняках грунтами зростають лісові угруповання ендемічних для Цн. Європи субформацій Acereto-Fraxineta та Acereta (pura) pseudoplatani, зрідка – Acereto-Alneta.

В широкій долині р. Зх. Буг, значно рідше - в долині Золочівки із середньохвилястим мезорельєфом (середньотерасований ландшафтний ярус) поширені мішані сосняки (переважно Fageto-Querceto-Pineta і Fageto-Pineta), серед яких фрагментарно трапляються Сarpineto-Querceta, Querceta (pura) roboris. Низькотерасований ярус в долинах рр. Зх. Буг, Бужок і В’ятина займають надзаплавні та заплавні лісові, лісово-болотні і трав’яно-болотні угруповання – Сarpineto-Tilieto-Querceta, Alneto-Querceta, Betuleta (pura) pubescentis, Betuleto (pubescentis)-Alneta, Alneta (pura) glutinosae, Saliceta cinereae, Deschampsieta caespitosae, Molinieta caeruleae та інші, а також центральноєвропейські – Cariceta davallianae, C. paniculatae, C. hostianae, Cladieta marisci, Schoeneta ferruginei.