Зміст

Родина Ranunculaceae (Aconitum)



Aconitum lasiocarpum (Rchb.) Gayer subsp. lasiocarpum (Aconitum paniculatum Lam. ssp. lasiocarpum (Rchb.) Soó)  східнокарпатський монтанно-субальпійський підвид на східній, острівній, межі ареалу. На Україні поширений у Карпатах, зрідка – в Розточчі-Опіллі. В долині р. Зх. Буг трапляється дуже рідко.

Верхобузький локалітет має, очевидно, реліктовий характер. В Колтівській долині (N частина ур. Дерев’янки, поруч з ур. Гора Кальварія; 2 км на S-E від с. Колтів) виявлено одне невелике місцезростання  в нижній частині південно-західного схилу балки-яру. Тут поширені типові для таких екотопів змішані букові термофільні ценози – Acereto-Fraxineto-Fagetum fruticoso-varioherbosum. У деревостані (0,8) панує Fagus sylvatica, домішка – Fraxinus excelsior, A. pseudoplatanus, A. platanoides, зрідка – Tilia cordata; в підліску (15%) поширені: Euonymus verrucosa, E. europaea, Swida sanguinea, Lonicera xylosteum, Corylus avellana, Daphne mezereum, Sambucus nigra та Staphylea pinnata. У трав’яному покриві (50-60%) переважають Hedera helix, Galium odoratum, Mercurialis perennis, Asarum europaeum, Aegopodium podagraria, Convallaria majalis, Aconitum moldavicum, Galeobdolon luteum, Hepatica nobilis, Lathyrus vernus, Polygonatum multiflorum, з більш-менш значною домішкою: Pulmonaria obscura, Viola sylvestris, V. mirabilis, Ranunculus cassubicus, Stellaria holostea, Maіanthemum bifolium, Paris quadrifolia, Ajuga reptans, Actaea spicata, спорадично трапляються: Stachys sylvatica, Cephalanthera damasonium, Epipactis helleborine, Brachypodium sylvaticum, Galium polonicum, Bromus benekenii, Vicia sylvatica, V. dumetorum, Campanula trachelium, Neottia nidus-avis, C. persicifolia, Astragalus glycyphyllos, Lilium martagon, Salvia glutinosa, Cimicifuga europaea, зрідка: Geranium robertianum, Festuca gigantea, Melittis sarmatica, на узліссі і прилеглій лісовій луці (Arrhenathereto-Cariceta (flaccae) чисельні популяція Laserpitium latifolium та Trifolium pannonicum. По периферії, нижче по схилу (днище балки, де фактично смуга Anthrisco-Aceretum) зустрічаються Anthriscus nitida, Astrantia major, Geranium phaeum, Ranunculus lanuginosus, Inula conyza, вище по яру – Lunaria rediviva, Aruncus vulgaris, Polystichum aculeatum, Picea abies тощо. Фактично, популяція розташована на переході між цими угрупованнями.

Аконіт опушеноплодий зростає трьома компактними групами – у двох із них, які знаходяться під наметом безпосередньо в лісовому ценозі – близько 20, тоді як на узліссі – до 80 різновікових, переважно, генеративних (клонового походження) пагонів. Висота рослин – 1-1,8 м, стебла часто нахилені та полеглі (зрештою, як і у всіх видів роду), цвітіння масове і тривале (від третьої декади серпня до другої – вересня), відсоток зав’язування плодів, залежно від погодніх умов року, коливається від 50% до 95%.

Мікрорефугіальний характер цього оселища підтверджується не лише наявністю багатьох раритетів, але і біоморфологічними показниками деяких із них (висота Сimicifuga europaea сягає 2,5-2,8 м, Inula conyza – 1,5-2 м, Bromus benekenii – 1,5-2 м, Epiactis helleborine – 1 м).

Лише тут зустрічається білоквіткова форма (близько 10 рослин) A. moldavicum ssp. hosteanum, що дуже нагадує A. lycoctonum L. em. Koelle subsp. lycoctonum (загальний габітуc значно ближчий до A. lycoctonum, ніж до A. moldavicum). У 2011 р. цю ділянку було вирубано. Популяція все ще нормально розвивається – рослини цвітуть і плодоносять (2013 р.).

Aconitum lasiocarpum (Rchb.) Gáyer subsp. kotulae (Pawł.) Starmühl. et Mitka (A. variegatum L. ssp. kotulae Pawł., A. podolicum (Zapał.) Vorosh.), західноподільсько-східнокарпатський рівнинно-субальпійський, реліктовий підвид, на східній, острівній межі ареалу. На Україні поширений у Карпатах, зрідка – у Розточчі-Опіллі, на Зх. Поділлі, Малому та Зх. Поліссі. На Верхобужжі трапляється зрідка, відомо два його місцезростання.

В долині р. Зх. Буг (ур. Довжок) чисельна популяція приурочена до заплавних лісів формації Alneta glutinosae, де особини виду зростають спорадично, часто (пр. вкриття до 5%) неширокою смугою вздовж потоку на площі близько 1000 м2 в Alnetum aegopodiosum та A. scirposo-urticiso-filipendulosum. Невеликі групи трапляються в південно-західній частині урочища у багатих Fraxineto-Querceto-Alnetum aegopodiosum. В аналогічних умовах декілька десятків різновікових пагонів виявлено в південній частині ур. Бір (заплава правої притоки р. Зх. Буг). Тут супутниками виду є Circaea alpina, Primula elatior, Anthriscus nitida, Astrantia major, Cerastium sylvaticum, Allium ursinum, Leucojum vernum, Galanthus nivalis, Arum alpinum, Aconitum moldavicum, Aruncus vulgaris, Galium schultesii.

Cl. Querco-Fagetea, Ord. Fagetalia sylvaticae, All. Alno-Ulmion (3%), Subass. Ficario-Ulmetum minoris chrysosplenietosum (4%), Subass. Pruno-Fraxinetum chrysosplenietosum (5%)
Cl. Alnetea glutinosae, Ord. Alnetalia glutinosae, All. Alnion glutinosae, Subass. Ribeso nigri-Alnetum chrysosplenietosum (3%)

Aconitum variegatum L. subsp. variegatum, центральноєвропейський монтанно-субальпійський підвид на східній, острівній межі ареалу.  

На Підлиській горі компактна група (150 різновікових пагонів) приурочена до північно-західного крутого схилу і зростає серед чагарників (Prunus spinosa, Viburnum opulus, Swida sanguinea, Crataegus praearmata, Frangula alnus, Rhamnus cathartica, Rosa dumalis, Cerasus fruticosa, Berberis vulgaris, Lonicera xylosteum, Malus praecox, Pyrus communis) та підросту дерев (Fraxinus excelsior, Cerasus avium, Acer pseudoplatanus) на свіжих, дерново-карбонатних грунтах. У травостої (90%) переважають Brachypodium pinnatum, Briza media, Arrhenatherum elatius, Helictotrichon pubescens, Poa angustifolia, Galium mollugo, G. exoletum, Vincetoxicum hirundinaria, часто трапляються – Clematis recta, Cimicifuga europaea, Aconitum moldavicum, Melittis sarmatica та інші. Оселище займає площу 25 м2, рослини цвітуть і плодоносять.

Очевидно, невелика группа цього ж виду зростає на північно-західному схилі (балкa) ур. Гора Висoка в яворово-ясеневій бучині чагарниковій із групи кальцефільних термофільних орхідних бучин (Cl. Querco-Fagetea, Ord. Fagetalia sylvaticae, All. Cephalanthero-Fagion, Subass. Euonymo verrucosae-Fagetum staphyleetosum pinnatae. Супутні види-раритети тут майже аналогічні до чагарникового уг-ня.

Aconitum moldavicum Hacq. subsp. hosteanum малопольсько-західноподільсько-східнокарпатський рівнинно-субальпійський, кальцефільний, реліктовий підвид на східній межі ареалу. Поширений в Карпатах, Розточчі-Опіллі, на Зх. Поділлі, Малому Поліссі.

У регіоні трапляється спорадично (відомо більше 10 популяцій) у горбогірному (тут лише на північних, західних та південних схилах горбів і пасм із неглибокими сіроземами на  вапняках, зрідка – на свіжих дерново-карбонатних грунтах, рендзинах, північних схилів) та поліському (в прируслових і надзаплавних вільшинах та дібровах) ландшафтних ярусах. Приурочений до термофільних букових (Acereto-Fraxinetо-Fagetum hederosum, A.-F.-F. staphyleosum, A.-Tilieto-Fraxinetum coryloso-mercurialidosum), заплавних дубових та вільхових лісів (Alnetо-Quercetum mercurialidosum, Fraxineto-A. mercurialidosum, F.-Betuleto (pubescentis)-A. Aegopodiosum та ін), чагарникових уг-нь з участю степових видів.

Як у лісових, так і в лучних екотопах, A. moldavicum зростає разом з іншими раритетами і реліктами – A. lasiocarpum, A. variegatum, Staphylea pinnata, Melittis sarmatica, Cimicifuga europaea, Lonicera xylosteum, Inula conyza, Veratrum nigrum, Lilium martagon, Cypripedium calceolus, Cephalanthera rubra, Epipactis atrorubens, Carex flacca, Galium exoletum, Allium ursinum, Leucojum vernum, Primula elatior, Anthriscus nitida..., що й зумовлює його відповідний статус у складі нашої флори.

Найбільш чисельні популяції в ур. Довжок, Деревя’нки, на горах Сторожиха, Жулицька, Свята, Підлиська, Висока, Восьмаші, Обертасова, в окол с. Гавареччина, невеликі – на горах Біла, Синьоха, Колтівська, в ур. Руда.

Aconitum moldavicum Hacq. subsp. simonkaianum (Gáyer) Starmühl. (Aconitum lasiostomum × A. moldavicum) –  в ур. Бір, в осушеному Pruno-Fraxinetum, зростає чисельна група A. moldavicum з білувато-фіолетовою оцвітиною, яка різко виділяється серед інших популяцій її опушенням із довгих відстовбурчених простих волосків. 

 

1. Andrew V. Novikoff, Józef Mitka. Taxonomy and ecology of the genus Aconitum L. in the Ukrainian Carpathians. – 2011, Wulfenia 18: 37-61.
2. Józef Mitka. Aconitum moldavicum Hacq. (Ranunculaceae) and its hybrids in the Carpathians and adjacent regions. – 2008, Roczniki Bieszczadzkie 16: 233–252.