Зміст

Родина Ranunculaceae



Adonis aestivalis L., європейсько-південносибірський лучний вид. В Україні зустрічається спорадично по всій території. На Верхобузькому пасмі трапляється зрідка, подинокими особинами. В околицях с. Сасів зростав на вологій луці (Helictotrichoneta pubescentis), на межі із Cariceta acutiformis, як наслідок пасторального навантаження – зник. Трапляється на остепнено-лучних схилах пагорбів в околицях с. Кругів, ур. Городисько... 

Adonis vernalis L., центральносхідноєвропейсько-номадійський лучно-степовий вид на західній межі ареалу. В Україні поширений у Лісостепу, Степу, Криму, зрідка – в Розточчі-Опіллі і Прикарпатті, на Пд. Поліссі.

На Верхобужжі трапляється на горах Макітра, Сторожиха, Висока, Жулицька, Восьмаші, Свята, Підлиська, Високий і Підгорецький Жбир, приурочений до реліктових ксеротермофільних вапнякових Pinetum caricosum (humilis). Зростає розсіяно разом з іншими раритетами, сягаючи 5% пр. вкриття травостою (гора Підлиська та ін.).

Adonis vernalisAdonis vernalis Adonis vernalis

Aquilegia vulgaris L., європейський неморальний вид. В Україні спорадично зустрічається у Лісових районах та Лісостепу Правобережжя. 

На Верхобузькому пасмі трапляється зрідка. На південних схилах “останців” (гори Сторожиха, Жулицька, Свята) у перехідних від бучин до Pinetum caricosum (humilis) екотонах з розвиненим підліском із Prunus spinosa, Viburnum opulus, Swida sanguinea, Frangula alnus; у трав’яному покриві панує Brachypodium pinnatum, домішка Polygonatum odoratum, Vincetoxicum hirundinaria, Peucedanum cervaria, трапляються Cypripedium calceolus, Melittis sarmatica, Cimicifuga europaea. Зростає у світлих бучинах південних схилів – Acereto-Fraxineto-Fagetum staphyleosum і F. maіanthemosum на горі Свята; в Acereto-Tilieto-Fraxinetum coryloso-mercurialidosum у міжгірній улоговині гір Сторожиха-Висока; разом iз: Staphylea pinnata, Lonicera xylosteum, Veratrum nigrum, Cephalanthera rubra та ін. На горі Підлиська поширена на західних схилах у складі високотравно-чагарникових ценозів із Rosa spinosissima, Prunus stepposa, Berberis vulgaris, Crataegus praearmata, Clematis recta, Brachypodium pinnatum... Поодиноко трапляється в ур. Бір (межа Quercetum myrtillosum), ур. Липа (термофільні сосново-буково-дубові фітоценози).

Anemone narcissiflora L. , циркумполярний, диз’юнктивно-ареальний вид на південній межі поширення.

Anemone narcissiflora  Anemone narcissiflora

Anemone
sylvestris L., центральносхідноєвропейсько-південносибірсько-номадійський вид на західній межі ареалу. В Україні поширений у Лісосотепу, Пн. Степу, рідше – Розточчі-Опіллі.

На Верхобужжі зустрічається спорадично, часто, на термофільних схилах з дерново-карбонатними грунтами та реліктовою рослинністю. Розсіяно або більш-менш чисельними групами зростає як на відкритих трав’янистих ділянках (Cariceta flaccae, Brachypodieta pinnati), так і по узліссях, серед чагарників, в Pinetum caricosum (humilis), на Підлиській горі сягає 5% пр. вкриття травостою.

Cimicifuga europaea Schipcz., центральноcхідноєвропейський, реліктовий вид на східній межі ареалу. На Україні спорадично поширений у Карпатах, Розточчі-Опіллі, Зх. Поділлі, рідше – на Правобережжі.

На Верхобужжі трапляється нечасто, відомо бизько 10 популяцій. На горах Сторожиха, Висока, Жулицька невеликі групи С. europaea (по 10-20 різновікових особин) поширені у перехідній (від Pinetum caricosum (humilis) до Fagetum sparsiherbosum) зоні, з добре розвиненим підліском iз Swida sanguinea, Frangula alnus, Corylus avellana; тут спорадично трапляються Cypripedium calceolus, Melittis sarmatica, Iris hungarica, Platanthera chlorantha і ін. На горі Підлиська чисельна популяція знаходиться на західному схилі з чагарниковою рослинністю iз Crataegus, Rosa, Swida, Prunus, Berberis, Rhamnus, Frangula та ін., у травостої переважають Brachypodium pinnatum, Arrhenatherum elatius, Poa angustifolia, спорадично – Clematis recta, Aconitum moldavicum, A. variegatum.  

На  горах Сторожиха, Висока, Свята, Жулицька, Синьоха, Обертасовa, ур. Копані, Дерев’янки, Руда входить до складу термофільних орхідних бучин (Acereto-Fraxineto-Fagetum hederosum, varioherbosum, staphyleosum) разом з Aconitum moldavicum, A. paniculatum, Melittis sarmatica, Lilium martagon, Laserpitium latifolium, Epipactis atrorubens, Galium polonicum, Cephalanthera damasonium, C. rubra, C. calceolus, Lathyrus laevigatus, Symphytum tuberosum...

Pulsatilla grandis Wend., субсередземноморський (балканський) вид на північно-східній межі ареалу. В Україні поширений спорадично у Розточчі-Опіллі і Правобережному Лісостепу, на Поділлі. На Верхобужжі чисельні популяції знаходяться на горах Підлиська (сотні особин), Висока (200), менші – Свята і Жулицька (декілька десятків), Макітра, приурочені до Pinetum caricosum (humilis) і Cariceta humilis з Inula ensifolia, Anthericum ramosum, Brаchypodium pinnatum в ролі співдомінантів на південних схилах із свіжими дерново-карбонатними грунтами. Ценотична роль P. grandis у структурі угруповань незначна, на горах Підлиська і Висока місцями сягає 5% пр. вкриття травостою.

Pulsatilla latifolia Rupr., середньосхідноєвропейсько-південносибірський вид на західній межі ареалу. В Україні нерідко зустрічається на Поліссі та у Лісостепу, зрідка – в Розточчі-Опіллі і Прикарпатті. На території пасма зростає на горах Підлиська, Макітра (сотні особин), Висока, Свята, Жулицька (десятки), Сторожиха та ін. (невеликі групиі), де поширений більш-менш компактними і чисельними групами або розсіяно на схилах південних і західних експозицій із свіжими дерново-карбонатними грунтами, приурочений до реліктових Pinetum caricosum (humilis), Cariceta humilis, Brachypodieta pinnati. На горах Підлиська й Макітра місцями сягає 5-10% пр. вкриття травостою. Зростає серед боліт Колтівської улоговини на фрагментах дюнного ландшафту.

Ranunculus lanuginosus L., центральноєвропейський вид на східній межі ареалу. В Україні поширений у Карпатах, Розточчі-Опіллі, рідше – Правобережжя (Полісся, Лісостеп). На Верхобужжі часто зустрічається на схилах і по днищу лісових балок і ярів вздовж потоків або в місцях близького залягання і виходу на денну поверхню підгрунтових вод на схилах пасм. Тут приурочений до угруповань Acereto-Fraxineta, Acereta pseudoplatani, рідше – Fageta sylvaticae (Acereto-Fageta і Acereto-Fraxineto-Fageta). У долинах рік Зх. Буг, Бужок і В’ятина зростає у заплавних дібровах (Carpineto-Tilieto-Querceta і Alneto-Querceta), змішаних вільшинах (Acereto-Alneta, Fraxineto-Alneta), заходить (разом з Geranium phaeum, Anthriscus nitida) у бучини нижніх частин схилів і приструмкових терас.

Thalictrum aquilegifolium L., європейський неморальний вид. В Україні поширений у Карпатах, Поліссі, Розточчі-Опіллі, Лісостепу. На Верхобужжі трапляється спорадично. Невеликі популяції є у долині р. Зх. Буг в Alnetum filipendulosum, A. urticosum (Довжок, Бір), у молодому Fageto-Quercetа (Липа). Невеликі групи і поодинокі особини зростають в Caricetum (paniculatae) caricosum (davallianae) в окол. с. Колтів, в заплавних (Хомець) Alnetum aegopodiosum i Carpineto-Fraxineto-Quercetum mercurialidosum.

Thalictrum bauhinii Crantz., центральноєвропейський лучно-степовий, кальцефільний, реліктовий вид на східній межі ареалу. В Україні спорадично поширений у Зх. Лісостепу, Розточчі-Опіллі. На Верхобужжі трапляється часто, відомо більше 10 популяцій; приурочений до термофільних схилів з дерново-карбонатними грунтами, де зростає компактними групами, які нараховують від десятків до сотень (до тисяч!) різновікових особин у реліктових Pinetum caricosum (humilis) та лучно-степових Brachypodieta pinnati, Cariceta flaccaе, Poeta angustifoliae. Чисельні популяції в ур-щах Восьмаші, Щолоп, менші – на горах Висока, Сторожиха, Підлиська, Жулицька, Бзова, Кальварія, Лиса, Іванцева, на дюнах Колтівської улоговини. У ценопопуляціях значний відсоток (30-50%) віргінільних особин, перебувають у стадії розширення ареалів (або відновлення первинних) за рахунок експансії перелогів.

Thalictrum simplex L., рідкісна для Верхобужжя різновидність. Приурочений до лучно-степових ділянок термофільних схилів з дерново-карбонатними грунтами (гори Сторожиха, Восьмаші), тяжіє до Cariceta flaccae, рідше Brachypodieta (pinnati) сaricosum (humilis). На Восьмашах більшість особин популяції приурочена до піонерних угруповань на перелогах з розрідженим погано структурованим травостоєм, що перебуває у стадії формування. Тут переважають – Thymus pulegioides, T. podolicus, T. amictus, Carex flacca, Teucrium chamaedrys, Poa angustifolia, P. compressa, Fragaria viridis, Daucus carota, Anthyllis schiwereсkii, Anthericum ramosum, Galium exoletum, G. verum, Euphorbia cyparissias, Leucanthemum vulgare, T. bauhini, T. flexuosum, Anthemis tinctoria, Anemone silvestris, cпорадично поширені: C. humilis, Carlina vulgaris, зрідка - Galium asperum. Невелика групa у Pinetum brachypodioso (pinnati)-caricosum (humilis). У складі ценопопуляцій переважають іматурні та ювенільні особини. На Сторожиci не більше 20 особин зростає у Pinetum brachypodioso (pinnati)-сaricosum (humilis) на східній межі урочища.

Залозисте опушення всіх органів рослини (стебел, листків, оцвітини і плодів), часто сизувате й сизувато-пурпурове забарвлення листків і стебел, зигзагоподібне стебло, часто полегле до самої землі, а також еколого-ценотична приуроченість та поширення виду вказують на певну філогенетичну відособленість даного таксону від T. simplex та його своєрідність у межах в загальному цілісної і добре морфологічно окресленої групи видів секції. Імовірно, що його формування та становлення пов’язано з кріоксерофільними умовами льодовикового періоду і донині, як релікт бетулетально-пінетальної гляціальної флори, він зберігся у кількох місцях Гологоро-Кременецького масиву в специфічних еколого-мікрокліматичних нішах ерозійно-останцевих груп з близьким заляганням i відслоненням карбонатних порід. Як відомо, саме в таких умовах відбувався процес формування самобутнього кальцефільного лучно-степового флорокомплексу Поділля в період рис-в’юрмського гляціалу.

Thalictrum flexuosum Bernh. ex Rchb., лучно-степові ділянки термофільних схилів гір-останців (Восьмаші, Кальварія, Щолоп, Свята, Підлиська й ін.), спорадично. Рослини більш ксероморфної структури у порівнянні з T. minus: їх листочки приблизно у двічі менші, мають клиновидну основу, основа стебла та нижні листки, іноді також плоди – кортко залозисто-опушені, в цілому рослина значно менших розмірів. Дуже добре ця різниця помітна на ділянках, де обидва види зростають неподалік один від одного (але не разом). Іноді трапляється і в більш мезофільних умовах (але і тут неподілік від T. minus), як, наприклад, на західному схилі гори Восьмаші, на межі остепненої луки (Poeta angustifoliae) і Fageto-Ceraseto-Querceto-Pinetum caricosum (montanae).

Trollius europaeus L., європейський лучний вид на південній межі ареалу. В Україні поширений у Карпатах, Розточчі-Опіллі, Лісостепу, на Поліссі. В межах долини р. Зх. Буг трапляється зрідка, знаходиться на межі зникнення в результаті осушення та знищення місцезростань виду. Найбільша популяція (але в десятки разів менша від початкової, “домеліоративної”) знаходиться на заплавно-болотному масиві Колтівської улоговини, де невеликі групи T. europaeus спорадично зустрічаються у Molinieta caeruleae, Schoeneta ferruginei, Cariceta hostianae, разом з Galium boreale, Veratrum lobelianum, Serratula inermis, Phyteuma orbiculare, Euphrasia rostkoviana, Gentiana pneumonanthe… В аналогічних еколого-ценотичних умовах зростають невеликі групи особин в заплаві притоки р. Бужок (ур. Бір). Оригінальним є оселище T. europaeus на горі Макітра, де кілька особин зростає на північно-західних схилах із свіжими дерново-карбонатними грунтами серед лучно-степової рослинності; тут же трапляються поодинокі дернини Molinia caerulea.