Зміст

Родина Poaceae



Bromus benekenii (Lange) Trimen, приалтайсько-середньоазіатсько-західноєвропейський, переважно гірський, реліктовий вид. На Україні поширений у Карпатах, Гр. Криму, Розточчі-Опіллі, Лісостепу, на Поліссі (частіше на Правобережжі), зрідка – в Степу. У регіоні зустрічається спорадично, часто. Приурочений до екотопів мікрорефугіального характеру, де спостерігається значна концентрація реліктових та примежовоареальних видів. Сили ярів, часто над потоками, з вологими і неглибокими щебенисто-сіроземними грунтами (долини р. Бужок: ур-ща Пліснeсько, Монастир, р. Зх. Буг: ур-ща Дзвінець, Дерев’янки), де розсіяно зростає в угрупованнях Acereta pseudoplatani, Acereto-Fageta, A.-Fraxineta. Південні термофільні схили та їх підніжжя, із свіжими малопотужними сіроземами на вапняках. Чисельні популяції B. benekenii біля підніжжя південного схилу гори Синьоха, де особини виду складають до 1-2% пр. вкриття трав’яного покриву в Carpineto-Acereto-Fagetum varioherbosum, F. aegopodiosum; на горах Колтівська (A.-F.-F. varioherbosum) і Гаварецька (узлісся C.-F. aegopodiosum), в ур. Рипин (підніжжя схилів балки, у Carpineto-Acereto-Fageta, Carpineto-Fageta, C.-Fageto-A.-Tilieto-Querceta, вище по схилу – на порубі F. staphyleosum). Невеликі групи і поодинокі особини трапляються на Святій горі (бучини і діброви), у долині р. В’ятина (Carpineto-Fageto-Acereto-Tilieto-Fraxineto-Quercetа) і ін. Супутниками B. вenekenii в різних екотопах є: Hedera helix, Aposeris foetida, Aruncus vulgaris, Petasites albus, Lunaria rediviva, Cephalanthera damasonium, C. rubra, Melittis sarmatica, Cypripedium calceolus, Salvia glutinosa, Lonicera xylosteum, рідше – Inula conyza, Aconitum paniculatum, A. moldavicum, Anthriscus nitida, Staphylea pinnata, Astrantia major, Gymnocarpium dryopteris, Polystichum aculeatum, Equisetum telmateia, P. braunii, Senecio schvetzovii...

Bromus erectus Huds., західноєвропейський лучний, петрофітний вид на східній, острівній межі ареалу. В Україні відомі поодинокі оселища у Закарпатті, Розточчі-Опіллі, на Зх. Поділлі. На Верхобужжі трапляється зрідка. Південний макросхил долини р. Зх. Буг, гора Білоха, тераса на південному схилі (ур. Глодова). Місцезростання є каменеломнею із пересіченим нанорельєфом. Грунт – кам’янисто-щебенистий вапняково-глинистий. Деревостан молодий, утворений Betula pendula, Salix caprea, Pinus silvestris (культура), трапляються Acer pseudoplatanus, A. platanoides, Carpinus betulus, Fagus sylvatica. У підліску Swida sanguinea, Euonymus verrucosa, E. europaea. У трав’яному покриві переважають: Calamagrostis epigeios, Poa nemoralis, Carex hirta, C. digitata, C. flacca, Teucrium chamaedrys, Hieracium pilosella, Viola mirabilis, V. hirta, Coronilla varia, Clinopodium vulgare, Fragaria vesca, Carlina biebersteinii, Prunella vulgaris, Dactylis glomerata, Trifolium medium, T. alpestre, Origanum vulgare, чисельні популяції Pyrola rotundifolia (тисячі особин), Hieracium gentile, Platanthera chlorantha, Epipactis helleborine, Lathyrus silvestris, Vicia dumetorum, зрідка трапляються Stachys germanica L., H. scabiosum, Cephalanthera damasonium, Orchis militaris. B. erecta компактно зростає невеликою групою (до 50 особин) на площі 10 кв.м ближче до бучини на пологому схилі.

Calamagrostis neglecta (Ehrh.) Gaertn., панбореальний вид на південній межі ареалу. В Україні нечасто зустрічається у Прикарпатті, Розточчі, Лісостепу і на Поліссі. На Верхобузькому пасмі зростає на карбонатних, евтрофних болотах Колтівської улоговини. Як більш-менш значна домішка (до 1-5%) в угрупованнях формацій Molinieta caeruleae, Cariceta davallianae, C. hostianae, Cladieta marisci, Schoenetа ferruginei та Betuleta pubescentis, або як співдомінант утворює субформацію, де особини виду у серпні місяці створюють аспект (пр. вкриття 10-20%). Відсоток генеративних особин у віковому спектрі ценопопуляцій має значні щорічні коливання у зв’язку з погодніми умовами конкретного року. Поширений разом з групою примежовоареальних та реліктових видів.

Helictotrichon schellianum (Hack.) Kitag., євразійський степовий, реліктових вид, який знаходиться на Пн.-Зх. Поділлі в острівних місцзростаннях на східній межі ареалу. На Україні поширений у Лісостепу і Степу на Лівобережжі, зрідка – у  Розточчі-Опіллі та Зх. Лісостепу. У регіоні трапляється дуже рідко; місцезростання на горі Висока приурочене до південного схилу із свіжими дерново-карбонатними грунтами, де невеликі групи і поодинокі особини виду розсіяно зростають на невеликій площі (500 кв.м) в Pinetum caricosum (humilis), у ролі співдомінанта травостою виступає Anthericum ramosum; значну домішку тут складають – Arrhenatherum elatius, Brachypodium pinnatum, Helictotrichon pubescens, Festuca valesiaca та ін, спорадично зустрічається велика група реліктових і примежовоареальних видів: Coronilla coronata, Pulsatilla grandis, Adonis vernalis, Thalictrum bauhinii, Stipa pennata, Daphne cneorum, Iris hungarica, Cirsium pannonicum, Chamaecytisus albus, Echium rubrum та ін.

Hierochloе australis (Schrad.) Roem. et Schult., центральноєвропейсько-субсередземноморський вид на східній межі ареалу. В Україні зрідка зустрічається у Закарпатті, Розточчі-Опіллі та Лісостепу. На Верхобужжі трапляється дуже рідко. Невелика популяція, яка займає площу у 150 кв.м, знаходиться біля підніжжя південного схилу гори Городисько, де особини виду складають домішку (3% пр. вкриття) в Pinetum caricosum (montanae). Зростає разом з Carex humilis, C. flacca, Melittis sarmatica, Orchis militaris, Cypripedium calceolus та ін.
В аналогічних умовах трапляється на Сторожисі разом із Epipactis atrorubens.

Hordelymus europaeus (L.) Harz, західноноєвропейський неморально-монтанний вид на східній межі ареалу. В Україні поширений у Карпатах, Розточчі-Опіллі, на Заході і Правобережжі Лісостепу й Полісся, у Гр. Криму. На Верхобужжі зустрічається спорадично, нерівномірно. Найбільше скупчення виду спостерігається у верхів’ях р. Бужок (західний макросхил долини), де H. europaeus зростає то компактно, більшими або меншими групами, то розсіяно, поодинокими особинами, на вододільних ділянках і прилеглих пологих схилах із свіжими сіроземами, які близько підстелені вапняками. Приурочений до угруповань формації Fageta sylvaticae (Fagetum rubosum (hirti), F. caricosum (brizoiditis), F. caricosum (pilosae), F. sparsiherbosum та ін). Чисельна популяція виду в ур. Річки (верхів’я притоки р. Бужок), де особини H. europaeus спорадично, більш-менш чисельними групами зустрічаються на тінистих схилах балки (в середній і верхній частині) в угрупованнях Acereto-Fraxineto-Fagetа. Невеликі групи або поодинокі особин трапляються в аналогічних еколого-ценотичних умовах на Дерев’янках й Дзвінці, на вершині пасма (гори Синьоха, Білоха). У верхів’ї р. Зх. Буг – в заплавних Alneto-Quercetа (Довжок), на схилах долини р. В’ятина – Carpineto-Fageto-Acereto-Tilieto-Fraxineto-Quercetа. Рослини зростають більшими або меншими дернинами з 2-20 різновікових пагонів, значна більшість з яких – генеративні; часто трапляються віргінільні особини. В умовах кращого освітлення особини значно вищі і дернини з більшою кількістю пагонів, з міцними, менше нахиленими стеблами. Скрізь H. europaeus супроводжують раритетні види і угруповання.

Deschampsia flexuosa (L.) Trin., панаркто-бореальний, монтанно-субальпійський, реліктовий вид на південній, острівній межі диз’юнктивного ареалу. В Україні поширений у Карпатах та Розточчі-Опіллі, дуже рідко – на Поліссі і в Лісостепу. На Верхобужжі - лише в поліському ландшафтному ярусі. Приурочений до свіжих та вологих борових типів місцезростань в долинах рр. Зх. Буг і Золочівка, де зростає більш-менш масово у Fageto-Querceto-Pinetum myrtillosum, F.-Q.-P. ruboso (hirti)-dryopteridosum і ін. та масово, де панує і співдомінує (пр. вкриття 5-70%) у трав’яному покриві, утворюючи раритетні синтаксони. Найбільші популяції в ур-щах Бір, Бригантина і Калинка, де вона масово зростає на площі в кілька гектарів, невеликі фрагменти угруповань з її участю – в Довжку і на Городиську; трапляється у складі дюнної рослинності (Колтівська улоговина), Pineto-Fageta (Кобцево, Бригантина, Бір) та ін.
Lerchenfeldia flexuosaLerchenfeldia flexuosaLerchenfeldia flexuosaLerchenfeldia flexuosaLerchenfeldia flexuosa

Stipa pennata L., євразійський степовий, реліктовий вид, який має на Пн.-Зх. Поділлі західну, острівну межу ареалу. В Україні поширений у Лісостепу та Степу, частіше – на Лівобережжі, зрідка – в Розточчі-Опіллі. У регіоні трапляється зрідка (гори-останці Жулицька і Висока, менше – Сторожиха і Макітра), приурочений до схилів південної і південно-західної експозицій із свіжими дерново-карбонатними грунтами. Спорадично та як незначна домішка зростає в угрупованнях формацій Cariceta humilis, Brachypodieta pinnati, місцями, на ділянках 30-200 кв.мдомінує у трав’яному покриві, утворюючи фрагменти угруповань раритетної для регіону одноіменної формації. Зустрічається у комплексі з іншими раритетними та примежовоареальними видами різного генезису: Coronilla coronata, Daphne cneorum, Pulsatilla grandis, Cirsium pannonicum, Helictotrichon schellianum, Thalictrum bauhinii, Adonis vernalis та інших. Популяції зазнають негативного впливу з боку деревно-чагарникових ценозів і культурних насаджень, які наступають на лучно-степові ділянки, відбувається постійне скорочення їх площ, в результаті чого S. pennata у найближчьму майбутньому може зникнути із флори регіону.
Stipa pennata