Зміст

Родина Orchidaceae 2 (Dactylorhiza)



Cypripedium calceolusCypripedium calceolus Cypripedium calceolus Cypripedium calceolusCypripedium calceolus

Cypripedium calceolus L., палеобореальний, реліктовий вид нa південній межі ареалу. В Україні спорадично поширений у Карпатах, Розточчі-Опіллі, Лісостепу й Пн. Степу, на Поліссі. На Верхобузькому пасмі зустрічається спорадично; найбільші популяції на горах Підлиська (до 200 особин), Сторожиха, Висока, Жулицька (разом 220), Синьоха (80), Свята (50); Восьмаші (26), Пліснeсько (25), Городисько (15), Білоха (6), Діброва, Руда, Дзвінець, Дерев'янки, Козаки (по 2). Часто зростає на межі бучин та низькоосокових сосняків або лучно-степових й остепнено-лучних угруповань південних, північних і західних схилів (в т.ч., Pinetum brachypodiosum (pinnati) та ін.; у трав’яному покриві співпанують Brachypodium pinnatum, Arrhenatherum elatius, Galium exoletum, Carex flacca, C. humilis, Anthericum ramosum, Helictotrichon pubescens, Chamaecytisus albus, Lembotropis nigricans, Polygonatum odoratum, Melampyrum nemorosum, Peucedanum cervariа..., трапляються: Melittis sarmatica, Iris hungarica, Сimicifuga europaea, Orchis militaris, Platanthera chlorantha, Daphne cneorum, Veratrum nigrum, Malaxis monophyllos, Listera ovata та ін. раритети.

Часто на південних схилах заходить у Fagetum sparsiherbosum, західних – Pinetum caricosum (humilis). В нижній частині південних схилів (Синьоха) – у Acereto-Fraxineto-Fagetum varioherbosum і Сarpineto-A.-F. varioherbosum; на схилах ярів з малопотужними карбонатними грунтами у верхів’ях р. Бужок – в Aceretо-F. mercurialidosum і A. salviosum (glutinosae); р. Зх. Буг - в термофільному Fagetum hederosum. Поодинокі особини трапляються у Quercetum swidoso-rubosum (caesii). Один клон зростає у  Сarpineto-Tilieto-Fageto-Quercetum ruboso (hirti)-corylosum (“вікно”) в ур. Харчишино. 

В усіх місцезростаннях його супутником є M. sarmatica, а також, в залежності від екотопу, ціла група рідкісних і реліктових видів: крім вищезгаданих, - Aruncus vulgaris, Lonicera xylosteum, Bromopsis benekenii, Hordelymus europaeus, Hedera helix, Сephalanthera rubra, C. damasonium та інші.

На краще освітлених, відкритих місцях часто розвивають декілька (3-30, іноді – більше) пагонів, які значно нижчі від тих, що зростають у затінених місцях і розвивають, як правило, один-три надземних пагони; відсоток зав’язування вищий в особин відкритих місцезростань.

Dactylorhiza maculata Dactylorhiza maculata  Dactylorhiza maculata  Dactylorhiza maculata Dactylorhiza maculata

Dactylorhiza maculata (L.) Soo, палеобореальний, лісо-болотний вид на південній межі поширення. В Україні зростає на Поліссі, у Карпатах, рідше – Розточчі-Опіллі, Пн. Лісостепу.
На Верхобужжі трапляється зрідка, відомі чотири його оселища (Колтівська улоговина, ур-ща Бір, Калинка, верхів’я р. В’ятина), де вид приурочений до осоково- і трав’яно-мохових евтрофних карбонатних боліт та заболочених лук. У першому місцезростанні – Molinieto-Caricetum (davallianae) caricosum (hostianae). До 50 (24 генеративних) особин включає популяція з ур. Бір, де в заплаві притоки р. Бужок разом з D. maculata зростають D. majalis, Astrantia major, Epipactis palustris й ін. Відсоток зав’язування плодів – 50%. В ур. Калинка, на межі Molinieto-Nardeta та Deschampsieto-Festuceta (rubrae), трапляються поодинокі особини разом з Lotus uliginosus, Vaccinium vitis-idaea, Dryopteris cristata, Galium harcynicum. В долині р. В’ятина зростає в Acereto-Fraxineta уздовж потоку разом із Astrantia major та Equisetum hyemale.

 Dactylorhiza incarnata Dactylorhiza incarnata Dactylorhiza incarnata

Dactylorhiza incarnata (L.) Soo, європейський лучно-болотний вид, чисельність якого скорочується. На Україні поширений у лісостепових та лісових районах. У регіоні зустрічається нечасто. На болотах Колтівської улоговини розсіяно (пр. вкриття до 1%) зростає в угрупованнях: Schoeneta ferruginei, Cariceta hostianae, Cladieta marisci, C. davallianae. Зрідка трапляються невеликі популяції в околицях сіл Колтів, Руда-Колтівська, Сасів.

Dactylorhiza majalis (Reichenb.) P. F. Hunt et Summerhayes, західноєвропейський лучний вид, який має у регіоні східну межу ареалу. В Україні поширений у Карпатах, Розточчі-Опіллі, Зх. Лісостепу і на Поліссі. На Верхобужжі зустрічається спорадично. Найбільша популяція (неменше 500 генеративних особин) знаходиться на вологій луці (межує з болотом) в ур. Ципріянкова долина; у травостої (пр. вкриття 90-100%) переважають – Carex nigra, C. hirta, C. pallescens, Coronaria flos-cuculi, Scirpus sylvaticus, Filipendula denudata, Ranunculus repens, R. acris, Anthoxanthum odoratum, Deschampsia caespitosa, Festuca rubra, F. pratensis, Myosotis palustris, Equisetum palustre, Symphytum officinale, Juncus effusus, Geum rivale, Plantago lanceolata, Valeriana simplicifolia і деякі інші. Невеликі групи D. majalis зустрічаються на “Верхньобузьких болотах”, в околицях сіл Колтів (3 місцезростання – заболочені луки біля двох ставків і в Довжку), Руда-Колтівська, Сасів (Папірня і Помірки), Грабово, Гутище (Широка долина), Підгірці (верхів’я р. Бужок). Чисельна популяція у верхній частині південно-західного схилу (околиці с. Опаки), в угрупованні з переважанням: Trisetum flavescens, Festuca rubra, F. рratensis, Agrostis tenuis, Arrhenatherum elatius, Holcus lanatus, Anthoxanthum odoratum, Dactylis glomerata, Trifolium pratense, T. medum, T. repens, Plantago lanceolata, Galium mollugo, Polygala vulgaris; в аналогічних еколого-ценотичних умовах розсіяно зростає D. majalis в ур. Підгір’я. Чимала популяція в долині р. В’ятина у Festuceta rubrae.