Зміст

Родина Liliaceae



 Lilium martagonLilium martagonекотоп Lilium martagonLilium martagonLilium martagon

Lilium martagon L., центральносхідноєвропейсько-південносибірський лісовий вид, чисельність якого скорочується. На Україні поширений у Карпатах, Розточчі-Опіллі, Лісостепу і на Поліссі. У регіоні спорадично зустрічається по всій території. Чисельні популяції, що нараховують сотні різновікових особин, знаходяться на горах Сторожиха, Висока, Жулицька, Свята, Городисько, Восьмаші, Гаварецька, Синьоха, Білоха, Колтівська, Кальварія, в Зозулівській долині, де L. martagon зростає в середніх і верхніх частинах схилів різних експозицій (частіше - південної і західної).

Ценотично - тяжіє до Acereto-Fraxineto-Fagetum staphyleosum, A.-F.-F. hederosum, A.-F.-F. convallariosum, A.-F.-F. mercurialidosum, F. hederosum, F. sparsiherbosum, F. maianthemosum, F. aegopodiosum ..., в аналогічних еколого-ценотичних умовах трапляються і невеликі (по кілька десятків особин) популяції в урочищах Громадський Ліс, Щолоп, Глодова, Бзова, на горах Підлиська, Обертасова, Рипинська; на Восьмашах та  горах Сторожиха-Висока чисельні популяції в Acereto-Tilieto-Fraxinetum coryloso-mercurialidosum (міжгірна улоговиниа) і Fageto-Acereto-Fraxinetum mercurialidosum (нижня частина північного схилу).

В ур. Довжок поодинокі особини L. martagon трапляються в заплавних дібровах (Alneto-Quercetum aegopodiosum). В ур-щах Діброва і Рипин невеликі групи і поодинокі особини зустрічаються у рідкісних для регіону Carpineto-Quercetum аegopodiosum та Q. аegopodiosum, дуже рідко - у C.-Q.-Pinetum oxalidosum. В ур. Бзова L. martagon виходить на вологі північно-західні лучні схили з пануванням Brachypodium pinnatum i Arrhenatherum elatius, Poa angustifolia i Helictotrichon pubescens. Тут в генеративних особин розвивається по 15-30 квіток і плодів. У період цвітіння рослини посилено знищуються в результаті заготівлі як лікарської сировини та рослини з підвищеними декоративними властивостями, тому поблизу сіл популяції L. martagon майже повністю зникли (ур-ща Щолоп, Громадський Ліс та ін.).

Polygonatum latifolium Desf., субсередземноморський (балканський) вид на північній межі поширення. В Україні зростає у За- та Прикарпатті, Зх. і Пр. Лісостепу, зрідка – у Лв. Лісостепу, Гр. Криму. На Верхобужжі трапляється дуже рідко. В ур. Свята гора, у верхній частині крутого північно-східного схилу (волога сідловина), в тінистому Carpineto-Fagetum galioso-stellarioso-galeobdolosum компактно, на площі до 10 кв.м, зростає група з 85 різновікових особин; генеративних – більше 20, хоча квітучих лише 12; цвітіння збіднене, відсоток зав’язування 0% (2004-2005 рр.). У деревостані (0,9-1) трапляються: Tilia cordata, Acer platanoides, Pinus silvestris (всихають); в підліску (1%) Sambucus nigra, поодиноко Euonymus verrucosa (vir); густий підріст з бука, клена гостролистого і явора. У трав’яному покриві (10%), крім панівних видів, ростуть: Polygonatum multiflorum, Asarum europaeum, Geranium robertianum, Paris quadrifolia, Actaea spicata, Dryopteris filix-mas, D. сarthusiana, Milium effusum та інші. Наявні ювенільні особини всіх стадій (j1-j3).
Навколо - чисельна популяція Staphylea pinnata, у травяному покриві - масово Hedera helix. Очевидно, цей локалітет має реліктовий характер і популяція перебуває на межі зникнення (на протязі 10-річних спостережень не відбулося хоча б незначного розширення її площі і збільшення чисельності).

Група із 30 різновікових пагонів біля південного підніжжя гори Білоха в аналогічних еколого-ценотичних умовах.

Polygonatum verticillatum (L.) All., західноєвропейський монтанно-субальпійський вид, що знаходиться на Пн.-Зх. Поділлі в острівних місцезростаннях на східній межі ареалу. В Україні поширений у Карпатах, зрідка – Розточчі-Опіллі, на Зх. Поділлі. На Верхобужжі трапляється дуже рідко. В ур. Дзвінець, на крутому західному схилі, у Fagetum aegopodioso-hederosum, двома компактними групами на площі 30 кв.м зростає 7 віргінільних та 2 генеративні особини, відсоток зав’язування – 0%. В ур. Довжок три популяційні фрагменти нараховують сотні різновікових особин у Carpineto-Acereto (platanoides)-Querceto-Pinetum ruboso (hirti)-oxalidoso-galeobdolosum (як і на Восьмашах, де біля підніжжя північного схилу гори, біля “вікна” групу з 22 особин P. verticillatum , у т.ч., 4 генеративних на площі 1 кв.м), Carpineto-Acereto (platanoides)-Tilieto-Quercetum convallarioso-hederosum, де мають значно вищу життєвість, добре цвітуть та плодоносять (особливо у сосняках Довжка). На вершині пасма (Лиса гора), в розрідженому F. maianthemosum, компактно зростає група із 18 віргінільних пагонів (сильне затінення). Кілька десятків різновікових особин є у тінистому Querceto-Fageto-Pinetum sparsiherbosum, що на боровій терасі р. Зх. Буг (Руда). Чисельною є популяція (більше 200 j-g) на днищі балки у вологому Carpineto-Acereto-Fraxineta (Руда). На Святій горі невелика група зростає в нижній частині північно-східного схилу у C.-F.-Tilieto-Quercetа. Отже, оптимальними для виду місцезростаннями у регіоні є судіброви, де він не лише цвіте, але й плодоносить, а в ценопопуляціях представлені особини усіх вікових груп. В бучинах, на відміну від Карпат, лише віргінільні.

Polygonatum verticillatum

Tofieldia calyculata (L.) Wahlenb., центральноєвропейський субальпійський, реліктовий вид, який має у регіоні південно-східну, острівну межу ареалу. На Україні поширений у Карпатах, на Поліссі, Волині, Розточчі-Опіллі і Малому Поліссі. На Верхобузькому пасмі трапляється дуже рідко; на карбонатних болотах Колтівської улоговини спорадично та рідко зустрічаються невеликі групи виду (по кілька десятків генеративних особин) в угрупованнях Schoeneta ferruginei і Cariceta davallianaе, зрідка – Cladieta marisci.

Tofieldia calyculata

Veratrum nigrum L., центральносхідноєвропейсько-сердньоазіатсько-маньчжурсько-південносибірський (диз’юнктивно-ареальний) вид на західній межі ареалу. В Україні поширений у Лісостепу, Розточчі-Опіллі, Пн. Степу, на Пд. Поліссі. У регіоні зустрічається спорадично, рідко – гори Сторожиха, Висока, Жулицька й Свята; зростає в букових лісах північних і західних схилів, часто з розрідженим деревостаном, на узліссях і галявинах: Acereto-Fraxineto-Fagetum staphyleosum і Acereto-Tilieto-Fraxineta у міжгірній долинці гір Висока та Сторожиха. Популяції нараховують від десятків до сотень переважно прегенеративних особин, що зумовлено недостатньою освітленістю місцезростань, зрідка трапляються генеративні екземпляри, в основному на узліссях та прилеглих чагарникових заростях, лучно-степових угруованнях Brachypodieta pinnati. Трапляється на Восьмашах.