Зміст

Родина Iridaceae



Gladiolus imbricatus L., північнобалкансько-центральносхідноєвропейський вид, який має східну iмежу ареалу у регіоні. В Україні поширений у Карпатах, Розточчі-Опіллі, на Правобережжі, зрідка – на Лівобережжі. На Верхобужжі трапляється дуже рідко; відомий з дюнного масиву Колтівської улоговини, де приурочений до дещо затінених та більш вологих місць серед високого травостою з Molinia caerulea, Festuca valesiaca, Betonica officinalis і т.д. на північному схилі дюни навколо групи деревної рослинності: Betula pubescens, Alnus glutinosa.  Ценопопуляція нараховує кілька десятків (до сотні) генеративних особин. В межах місцезростання поширений розсіяно та спорадично, невеликими групами. Відсоток зав’язування складає 40-50%.
Gladiolus imbricatusGladiolus imbricatusGladiolus imbricatusGladiolus imbricatus

Iris hungarica Waldst. еt Kit., центральносхідноєвропейсько-субсередземноморський, лісостеповий вид, на північно-західній межі ареалу в районі дослідження. На Україні поширений у Лісостепу та Пн. Степу, на Пд. Поліссі, Прикарпатті, Розточчі-Опіллі. У регіоні трапляється на горах Підлиська, Свята, Жулицька, Сторожиха, Висока, Макітра, де зростає розсіяно (пр. вкриття 1-2%) на схилах південної експозиції з дерново-карбонатними грунтами у складі реліктових лісо- і лучно-степових угруповань: Pinetum caricosum (humilis), Cariceta humilis та Brachypodieta pinnati, часто зустрічається серед розріджених чагарників.
 Iris hungaricaIris hungaricaIris hungaricaIris hungaricaIris hungarica
Iris pseudacorus L., європейський лучно-болотний, реліктовий вид, чисельність якого скорочується. В Україні поширений майже по всій території. У регіоні трапляється спорадично; зникає внаслідок проведення осушувальної меліорації. Невеликі популяції I. pseudacorus (по кілька десятків генеративних особин) зростають у корінному руслі р. Зх. Буг (ур-ща Бір, Бригантина, Калинка, Довжок), на осокових болотах (Довжок), часто – в меліоративних каналах (ур. Гай та ін.).
 Iris pseudacorus Iris pseudacorus Iris pseudacorus

Iris sibirica L., центральносхідноєвропейсько-південносибірський, лучний вид на західній межі ареалу. В Україні поширений у Карпатах, Розточчі, Лісостепу, Пн. Степу, на Поліссі. На території Верхобузького пасма зустрічається дуже рідко. Відомий з болотного масиву Колтівської улоговини, невелика популяція знаходиться у складі унікальної для регіону дюнної рослинності разом з Gladiolus imbricatus та іншими раритетами. Рослини поширені декількома компактними групами (10-50 генеративних особин), добре цвітуть і плодоносять.

Sisyrinchium montanum Greene, північноамериканський неморально-монтанний вид. Адвентивний. В Україні часто зустрічається у Карпатах, зрідка – на Поліссі, у Розточчі-Опіллі. На Верхобужжі відома одна його популяція (сотні особин) у долині р. Бужок (Гутище), де на південних її макросхилах зростає у Festuceta (rubrae) trisetosum на площі 2 га. Місцезростання є похідним на місці зведеної схилової Acereto-Alneta.
Sisyrinchium montanumSisyrinchium montanumSisyrinchium montanumSisyrinchium montanumSisyrinchium montanum