Зміст

Родина Gentianaceae 1



Gentiana cruciataGentiana cruciata екотоп Gentiana cruciata ювенільні особини Gentiana cruciataGentiana cruciata

Gentiana cruciata  Gentiana cruciata

Gentiana cruciata L., південносибірсько-європейський, лучний вид, чисельність якого скорочується. На Україні поширений у Лісостепу, рідше – в зоні Лісів, Гр. Криму, Карпатах. Ймовірно, міжльодовиковий релікт бетулетальної флори. На Верхобужжі трапляється нечасто. На горах Обертасова, Підлиська й Макітра невеликі (до 10 особин) групи; чисельна популяція (кілька сотень, до 1000, переважно генеративних особин) в ур. Бзова і прилеглих схилах, де займає площу кілька гектарів. Приурочений до верхніх частин схилів північної, західної, зрідка – південно-західної експозицій із свіжими, дерново-карбонатними грунтами, де зростає в угрупованнях – Poeta angustifoliae, P. compressae, Brizeta mediae, рідше – Cariceta flaccae, зрідка – С. humilis. В місцезростаннях G. cruciata поширенi: Gentianella amarella, Epipactis helleborine, Chamaecytisus albus, Carlina cirsioides, Phyteuma orbiculare, Orchis militaris. У межах місцезростань трапляється розсіяно, більшими або меншими клонами з 2-24, переважно, генеративних пагонів, часто зустрічаються віргінільні особини (розетки з 2-5 прикореневих листків). Поодинокі генеративні особини трапляються у Querceto-Fageto-Pineta hylocomiosa (Кобцево).

 Gentianella amarellaGentianella amarellaGentianella amarellaGentianella amarellaGentianella amarella

Gentianella amarella (L.) Boern., центрально-південноєвропейський, бореально-монтанний, лучний вид, який на Пн.-Зх. Поділлі має північно-східну межу поширення. В Україні спорадично трапляється – у Карпатах, Гр. і Пд. Криму, Розточчі-Опіллі, Лісостепу, на Пд. Полісся. На території Верхобузького пасма відомо сім його місцезростаннь (гори Підлиська, Жулицька, Макітра, Щолоп, Кальварія, Восьмаші, Бзова), де він більш-менш масово зростає на схилах західної і південно-західної експозицій із свіжими дерново-карбонатними грунтами в остепнено-лучних і лучно-степових угрупованнях формацій Poeta angustifoliae, Cariceta flaccae, рідко C. humilis, на вапнякових відслоненнях. Популяції чисельні (сотні і тисячі особин, складають 1-2% пр. вкриття травостою), поширені разом з Gentiana cruciata, Gentianopsis ciliata, Carlina onopordifolia та ін. раритетами.

 Gentianopsis ciliataGentianopsis ciliataекотоп Gentianopsis ciliataGentianopsis ciliataGentianopsis ciliata

Gentianopsis ciliata (L.) Ma, європейський монтанно-субальпійський, диз’юнктивно-ареальний вид, який перебуває у Пн.-Зх. Поділлі на східній, острівній межі західноєвропейського фрагменту ареалу; імовірно, релікт бетулетальної флори плейстоцену. В Україні спорадично, рідко трапляється у Карпатах, Розточчі-Опіллі, рідше – у Зх. та Прав. Лісостепу. На Верхобузькому пасмі зустрічається дуже рідко. Невелика популяція знаходиться в нижній частині південно-західного схилу долини р. Бужок (ур. Щолоп) із свіжуватими дерново-карбонатними грунтами. У травостої (пр. вкриття до 100%) панує Poa angustifolia, незначна домішка: Agrostis tenuis, Origanum vulgare, Coronilla varia, Trifolium pratense, T. medium, Festuca pratensis, Dactylis glomerata, Briza media, Medicago falcata, Lotus arvensis, Centaurea pannonica, Euphorbia cyparissias, E. seguieriana, Achillea millefolium, Ranunculus polyanthemos, R. acris, Trisetum flavescens, Asperula cynanchica, Thymus pulegioides, Thalictrum bauhinii, Scabiosa ochroleuca, Hypericum perforatum, трапляються A. tinctoria, Carex sp. (C. vulpina, C. contigua), Polygala vulgaris, P. comosa, Euphrasia stricta, Deschampsia caespitosa, серед травостою – поодинокі Crataegus praearmata, Malus praecox.
Очевидно у даному місцезростанні популяція G. ciliata, яка займає площу 10м2, знаходиться в крайніх умовах існування на екологічній межі ареалу, має реліктовий характер і преребуває на межі зникнення. Згідно з даними 10-річних спостережень, генеративні особини з’являються нерегулярно (нерідко - через рік), є стійка тенденція до зменшення їх чисельності. У 2000 р. тут зростало близько 30 генеративних пагонів, в 2002 р. – 15 (з яких лише на одиному, який знаходився серед найвищого травостою, утворилося 6 плодів; 12 особин, які дещо височіли над полеглим травостоєм, повсихали (підмерзли) на стадії бутонізації через несприятливі погодні умови [цвітіння триває з 10-15 жовтня по 5-15 листопада; особина, яка утворила плоди, цвіла з 10 по 25 жовтня]; 2 особини розгорнули квіти на початку листопада, але приморозки і похмура погода не дозволили їм розкритися, вони облетіли 3 і 13 числа), а в 2004-2010 рр. – не більше 5-10 (у 2004 р. на 3 рослинах із 5 утворилося 12 плодів). Відсоток зав’язування і утворення плодів - 100% (із 18 зав’язей 4 особин утворилося 18 плодів).