Зміст

Родина Fabaceae (Chamaecytisus)



Chamaecytisus albusChamaecytisus albus Chamaecytisus albus Chamaecytisus albusChamaecytisus albus

Chamaecytisus albus (Hacq.) Rothm., центральноєвропейсько-субсередземноморський (паннонсько-західнопонтичний) вид на північно-східній межі ареалу. В Україні поширений в Розточчі-Опіллі, на Зх. Поділлі. На Верхобужжі приурочений до ксеротермофільних реліктових Pinetum caricosum (humilis) та лучних степів і вапнякових відслонень з участю Carex humilis, Brachypodium pinnatum та ін. Чисельні популяції  на горах Підлиська, Свята, Жулицька, Висока, Сторожиха, Городисько, невеликі групи - на Гаварецькій горі та ін. Місцями, у період цвітіння, сягає   10-20% пр. вкриття.


Chamaecytisus paczoskii (V. Krecz.) Klaskova, волино-подільський ендем на північній межі поширення у регіоні, міжльодовиковий релікт. На Верхобужжі трапляється дуже рідко. На вершині гори Восьмаші, у Pinetum caricoso (humilis)-brachypodiosum (pinnati), виявлено декілька генеративних особин з відстовбурченоопушеними довгими волосками молодими пагонами, чашечками і плодами, хоча в цілому за габітусом і морфологією квітки майже ідентичні до переважної більшості генеративних особин з притиснутоопушеними короткими волосками пагонами і чашечками (Їх можна ідентифікувати як C. ruthenicus [Пагони висхідні (на узліссях і порубах мішаних та листяних лісів – з висхідної основи прямостоячі), квітка – до 23 мм, в основі прапорця є бура плямка, при сушінні рослини чорніють. Висота рослин на відкритих лучно-степових ділянках і P. caricosum (humilis) – 40-60 см, в більш мезофільних умовах – сягає 1-1,5 м. Ценотично тяжіє до лучно-степових ценозів з домінуванням Carex humilis, C. flacca, Brachypodium pinnatum, Festuca valesiaca, є на сонячних узліссях бучин; в ур. Хомець чисельна популяція знаходиться на порубі та узліссі Querceto (petraea)-Fageto-Pinetum ruboso (hirti)-convallariosum. В долині р. Зх. Буг зустрічається на узліссях, галявинах і рідколіссях Fageto-Querceto-Pineta. В сурову зиму 2002-2003 років майже всі надземні пагони генеративних особин відкритих лучно-степових ділянок гір Кальварія, Щолоп, Підлиска та ін. змерзли (на узліссях і порубах листяних та мішаних лісів вид не вимерзає). Молоді ювенільні пагони, які розвинулися наступної весни в їх основі, були відстовбурченоопушеними. Такий (або майже) тип опушення зберігається ще принаймі 2-3 роки. Популяції чисельні з тенденцією до розширення ареалу, іноді (гори Підлиська, Сторожиха, Жулицька ...) відіграють помітну роль у структурі угруповань, створюючи у середині травня, в період масового цвітіння, аспект (пр. вкриття до 10-20%). Є, крім того, на горах Бзова, Кобцево, Білоха, Макітра, Св’ята та ін.], хоча і тут не все зрозуміло. В “Определителе ...” (1987) та “Визначнику ...” (1965) характерною ознакою останнього є величина квітки – 23-28 мм, а у нас – 20-23 мм і це є правилом. Але нещодавно, на порубі Pinetum festucosum (ovinae), на боровій терасі лівої притоки р. Зх. Буг (Харчишино) виявлено декілька генеративних особин форми, яка різко виділялася на фоні переважної більшості типових для регіону і мала більші квіти – 25-28 мм довжини. Частина рослин в основі прапорця мала буру плямку, частина – ні). В цілому, урочище є цікавим як осередок збереження низки примежовоареальних та реліктових (лучно-степових і лісових) видів, деякі із них (Сarlina cirsioides) – вже зникли. Поодинокі особини та невеликі групи С. paczoskii трапляються в аналогічних ценотичних умовах на Святій та Підлиській горах.