Зміст

Родина Dryopteridaceae (Polystichum)



Polystichum aculeatumPolystichum aculeatum Polystichum aculeatum екотоп Polystichum aculeatumPolystichum aculeatum

Polystichum aculeatum (L.) Roth., середньоазіатсько-західноєвропейський вид на східній, острівній межі ареалу.

Поширення в Україні: часто у Карпатах, рідше – Розточчі-Опіллі, Зх. Поділлі, зрідка – Пр. Лісостепу та Гр. Криму.

Поширення у регіоні, екологічна та ценотична приуроченість: спорадично, нерівномірно по всій території. Переважно, тінисті, більш-менш круті схили ярів, зрідка – балок у верхів’ях рр. Зх. Буг, Бужок, Стир, Золочівка із свіжими та вогкуватими щебенистими неглибокими сіроземами на вапняках. Як правило, зростає розсіяно або групами у Fageto-Acereto-Fraxineta (тут іноді, як значна домішка верхнього трав’яного ярусу, формує фрагменти раритетних для регіону угруповань) та прилеглих Acereto-Fraxinetо-Fageta.

Поодиноко трапляється на невисоких пасмах перехідного ландшафтного ярусу (Pineto-Carpineto-Fageto-Querceta - Діброва, Харчишино), в долинках приток р. Зх. Буг на заплавній і боровій терасах (периферія Ficario-Ulmetum - Калинка, Pineto-Fagetum - Липа, Бір).  

Найбільші популяції в долині р. Бужок, в урочищах Річки, Ципріянкова долина, менші – Дерев’янки, Рипин, Обертасова гора, невеликі групи та поодинокі особини трапляються в долині р. В’ятина, в ур-щах Хомець, Кобцево та ін.

Флористична класифікація: Querco-Fagetea, Fagetalia sylvaticae, Asperulo-Fagion, Stellario holosteae-Fagetum dentarietosum (12%), violetosum (2%), padietosum (2%). Cephаlanthero-Fagion, Euonymo verrucosae-Fagetum typicum (1%). Carpinion betuli, Tilio-Carpinetum typicum (2%). Tilio-Acerion, Anthrisco nitidi-Aceretum pseudoplatani (20%).

Cупутні види-раритети: Polystichum braunii, Gymnocarpium dryopteris, Phegopteris connectilis, Dryopteris affinis, D. expansa, Huperzia selago, Anthriscus nitida, Aruncus vulgaris, Polypodium vulgare ...

Забезпечення охороною: частина популяцій з горбогірно-лісового ярусу (урочища Річки, Ципріянкова долина, долина р. В’ятина, схили в околицях сіл Теребежі й Циків) охороняється в НПП «Північне Поділля»

Polystichum braunii  Polystichum braunii  Polystichum braunii

Polystichum braunii (Spenn.) Fee, голарктичний, реліктовий вид на східній, острівній межі європейського фрагменту диз'юнктивного ареалу.

Поширення в Україні: часто у Карпатах, Розточчі-Опіллі, зрідка – Лісостепу, на Пр. Поліссі.

Поширення у регіоні, екологічна та ценотична приуроченість: cпорадично, рідко. На Верхобужжі зустрічається виключно в горбогірно-лісовому ландшафтному ярусі разом із P. aculeatum, але трапляється, за одним винятком, значно рідше ніж останній і не так масово. Крім того, його не зустрінеш в дібровах перехідного ярусу, а в горбогірному – майже ніколи «не виходить» з ярів на прилеглі тінисті схили з Acereto-Fraxineto-Fageta dentariosa, як це відбувається з P. aculeatum.

Всього в районі дослідження виявлено близько 550 різновікових особин, переважна більшість з яких – генеративні (деякі екземпляри мають “листки” довжиною 130-140 см), ювенільних – не быльше 3%.

Найчисельніші популяції в урочищах Ципріянкова долина (330 особин) і Річки (140); поодиникі особини та невеликі групи P. braunii зустрічаються в долинах р. Бужок (20), Колтівській (10), Хмелівській (10), Ушнянській (5)...

Флористична класифікація: Querco-Fagetea, Fagetalia sylvaticae, Asperulo-Fagion, Stellario holosteae-Fagetum dentarietosum (1%). Tilio-Acerion, Anthrisco nitidi-Aceretum typicum (5%), polystichetosum (19%)

Cупутні види-раритети: див. Polystichum aculeatum.
Забезпечення охороною: див. Polystichum aculeatum.

Gymnocarpium dryopteris Gymnocarpium dryopteris

Gymnocarpium dryopteris (L.) Newm., панбореальний, реліктовий вид в ізольованих оселищах на південній межі ареалу. 

Поширення в Україні: часто в Карпатах, рідше – Розточчі-Опіллі, зрідка - Зх. Лісостепу, на Поліссі. 

Поширення у регіоні, екологічна та ценотична приуроченість: спорадично. Переважна більшість локалітетів знаходиться в межах горбогірно-лісового ландшафтного ярусу, де він майже завжди зростає разм з Polystichum aculeatum і P. braunii. Більше того, має тут свою, специфічну (як і Phegopteris connectilis) екологічну нішу – верхні частини (карнизи) ярів. Місцями, на відміну від багаторядників, на декілька метрів виходить з ярів на прилеглі ділянки, зрідка трапляється на вологих ділянках на вершинах пасм. Росте компактними, більш-менш чисельними клоновими групами, сягаючи місцями на невеликих ділянках 2-3% пр. вкриття трав'яного ярусу. 

Найбільші популяції в долинах р. Бужок та Опацькій, в Річках, на Деревянках, Рипині, менш чисельні – в долині р. В'ятина і Хмелівській, невеликі групи - в ур-щах Хомець (зростав в кислуватих Carpineto-Querceto-Fageto-Pineta, C.-F.-Q.-Pineta перехідного ландшафтного ярусу), Харчишино і Руда.