Родина Cuperaceae

Carex otrubae Podp., середньоазійсько-субсередземноморсько-європейський вид на західній межі диз'юнктивного ареалу. На Україні поширений зрідка у Закарпатті і Розточчі-Опіллі, більш-менш звичайно ­– у Лісостепу, Степу, Криму.

На Верхобужжі трапляється зрідка. Невелике оселище на південному схилі пасма (ур. Підгір’я), де поодинокі особини зростають вздовж потоку і навколо джерела серед чагарниково-трав'янистих угруповань з пануванням Trisetum flavescens, Arrhenatherum elatius, Agrostis tenuis, Festuca rubra, Carex flacca. В аналогічних еколого-ценотичних умовах поодинокі особини C. otrubae зустрічаються на Рипинській горі.

Екотопи мікрорефугіального характеру: лише тут регіональні популяції Orchis morio, а також іншi раритетнi види (Trifolium pannonicum, Pulmonaria mollis...).  

Carex davalliana Smith., центральноєвропейський неморально-монтанний, болотний вид на східній межі ареалу. В Україні поширений (рідко) у Карпатах, Розточчі-Опіллі, на Мл. і Зх. Поліссі, Волинській височині. На Верхобужжі  приурочений до евтрофних карбонатних боліт долини р. Зх. Буг і її приток, де утворює самостійну формацію або, як більш-менш значна домішка, входить до складу ценозів – Schoeneta ferruginei, Cladieta marisci, Cariceta hostianae. Найбільша популяція C. davalliana знаходиться на болотах Колтівської улоговини, а невеликі її фрагменти трапляються в околицях сіл Колтів, Руда-Колтівська і Бір, невеликі групи та поодинокі купини – в околицях сіл Сасів, Грабово, Побіч (в останньому оселищі трапляється на невеличкій ділянці схилового болота,  по периферії угруповання Cariceta acutae, разом з: C. hostiana, C. flacca, Primula elatior, Dactylorhiza majalis й ін.).

Carex flacca Schreb., центральноєвропейський, монтанно-субальпійський вид на східній, острівній межі ареалу. В Україні поширений у Карпатах, Розточчі-Опіллі, Зх. Лісостепу та Гр. Криму, на Зх. Поліссі. У регіоні зустрічається часто; в корінних і похідних лучно-степових і остепнено-лучних ценозах на південних і північних схилах складає більш-менш значну домішку та співдомінує в Cariceta humilis, Poeta angustifoliae і Brachypodieta pinnati, місцями на значних площах панує у травостої (часто на вапнякових відслоненнях і перелогах) і утворює самостійну формацію (Восьмаші, Кальварія та ін.). Розсіяно зростає по периферії болотних фітоценозів Cariceta davallianae, C. hostianae, Schoeneta feruginei, C. acutiformis та інших.

Формація Cariceta flaccae, угруповання якої значно поширені у регіоні, ймовірно, не є похідною (вторинною) від антропогенно-змінених Pinetum caricosum (humilis), як це часто ми спостерігаємо на перелогах у нижній частині схилів, де у травостої значна участь C. humilis. В місцях, які не зазнавали антропогенного тиску, тобто не терасувались, не розорювались і не зазнавали пасторального впливу, C. humilis повністю відсутня (примітно, що в ур. Кальварія є невелика ділянка угруповання цієї формації, яка займає найвищу, найбільш посушливу частину схилу, і де не спостерігається тенденції до її розширення). Зростання тут значної кількості більш мезофітних та евритопних видів, місцями – типових мезогігрофітів (Molinia caerulea і Trollius europaeus), приуроченість до неї переважної більшості популяцій Gentianella amarella (монтанно-субальпійського виду більш мезофітного характеру) і Juniperus communis (лісовий вид), – все це свідчить про дещо більш мезофітний характер екотопів під Cariceta flaccae у порівнянні з C. humilis, де з деревних видів постійно зустрічається Pinus silvestris, рідше Betula pendula. Грунтові води на цих схилах залягають дещо ближче до поверхні, що і зумовлює зростання у її складі багатьох ксеромезофітів, у т. ч., реліктових (зрештою, як і самої Carex flacca, що має у регіоні східну, острівну межу ареалу і враховуючи генезисний статус, – центральноєвропейський монтанний вид, – її можна вважати міжльодовиковим реліктом, що з Волино-Поділля поширився на територію Зх. Полісся), чому особливо сприяє вапнякова природа субстрату. Корінний характер формації також підтверджується і приуроченістю до неї дуже рідкісного для регіону, західноєвропейського монтанного виду Orchis morio, поруч з яким на схилі трапляється невелика ділянка північноподільського схилового болота. Не виключено, що частина місцезростань є антропогеннозмінені ділянки сухих термофільних дібров.  

Carex hostiana DC., центральноєвропейський неморально-монтанний, лучно-болотний, реліктовий вид, який перебуває на Пн.-Зх. Поділлі в острівних місцезростаннях на східній межі поширення. В Україні нечасто трапляється у Розточчі-Опіллі, на заході Полісся й Лісостепу. На Верхобужжі зустрічається спорадично, разом із С. davalliana, S. ferrugineus і іншими видами із флороценокомплексу середньоєвропейських карбонатних боліт у сумісних місцезростаннях, де складає значну домішку або співдомінує у травостої, утворюючи раритетні для регіону синтаксони (див. далі). В ур. Підгір’я зростає на схиловій заболоченій ділянці разом з C. davalliana...

Carex humilis Leyss., центральносхідноєвропейсько-номадійський, лучно-степовий, кальцепетрофітний, реліктовий (перигляціальний) вид на північно-західній межі поширення. В Україні зростає у Лісостепу, Пн.-Сх. Степу, Гр. Криму, рідше у Розточчі-Опіллі, Прикарпатті, на Пд. Поліссі. На Верхобужжі зустрічається нерідко; приурочений до більш-менш крутих інсольованих схилів гір-останців Підподілля із свіжими й сухими дерново-карбонатними грунтами, де є домінантом-едифікатором у розріджених сосняках та на лучно-степових ділянках. Формує раритетні для України угруповання, у яких поширена ціла низка реліктів і примежовоареальних видів. Як домішка входить до Brachypodieta pinnati. Поширений на горах Підлиська, Макітра, Жулицька, Сторожиха, Свята, Висока, Городисько, Восьмаші, Кальварія, Жбир, Манич... 

Carex paniculata L., центральноєвропейський монтанно-субальпійський, реліктовий вид, що перебуває у регіоні в ізольованих локалітетах на східній межі ареалу. В Україні поширений у Карпатах, зрідка – у Розточчі-Опіллі, Лісостепу, на Поліссі. У районі дослідження трапляється спорадично. Зростає вздовж потоків й навколо джерел в місцях з близьким заляганням карбонатних порід, на невеликих ділянках (до 900 кв.м) панує у травостої, утворюючи раритетні для регіону угруповання одноіменної формації в долинах річок Зх. Буг і Бужок. Найбільш чисельні популяції виду в Колтівській улоговині, в ур-щах Хомець, Довжок, Бір і Помірки, невеликі – в ур-щах Громадський ліс, Бір, Монастир, Пліснeсько. Характерний вид північноподільських присхилових боліт.

  
Carex pilulifera L., західноєвропейський бореально-монтанний, ацидофільний вид на східній, острівній межі ареалу. На Україні спорадично поширений у Карпатах, зрідка трапляється на Розточчі, Вол., Жит. і Мал. Поліссі.

На Верхобузькому пасмі спорадично зустрічається на боровій та перехідній до заплавної терасах р. Зх. Буг та її приток у Pineto-Fageto-Quercetum myrtillosum, Betuleto-Quercetum molinioso-myrtillosum (ур-ща Бір, Бригантина-Руда, Липа), рідше – Pineto-Fagetum myrtilloso-maianthemosum (ур-ща Бір, Бригантина-Руда, Липа, Восьмаші), зрідка – на заплавній терасі в Deschampsieto-Nardetum festucosum (rubrae) (ліва притока р. Зх. Буг, межа урочищ Бригантина, Липа і Калинка).

У більшості лісових екосистем зростає поодиноко або невеликими групами, іноді (поруби, молодий деревостан на крутому схилі в ур. Бір, вологі молінієво-чорнична дубина та щучниково-біловусова лука) – чисельними групами, сягаючи на невеликих ділянках 3-5% пр. вкриття травостою.

Флористична класифікація:

Quercetea robori-petraeae, Quercetalia roboris, Quercion robori-petraeae, Calamagrostio-Quercetum, Molinio-Quercetum.
Querco-Fagetea, Fagetalia sylvaticae, Luzulo-Fagion, Deschampsio-Fagetum;
зрідка - Carpinion betuli, Tilio-Carpinetum calamagrostietosum.
Vaccinio-Piceetea, Piceetalia abietis, Dicrano-Pinion, Leucobryo-Pinetum.
Calluno-Ulicetea, Nardetalia, Violion caninae, Calluno-Nardetum strictae.

Carex pseudocyperus L., палеобореальний болотний вид на південній межі поширення. В Україні зростає на Поліссі, в Пн. Лісостепу. На Верхобужжі зустрічається зрідка. Чисельна популяція в ценозах Schoenoplecteta tabernaemontani ур. Помірки, в заплаві лівої притоки р. Зх. Буг, де він з пр. вкриттям 10-30% на невеликій площі виступає у ролі співдомінанта травостою.

Cladium mariscus (L.) Pohl subsp. mariscus, західноєвропейський болотний підвид на східній, острівній межі ареалу, третинний релікт. В Україні трапляється зрідка на Зх. та Мл. Поліссі, Гологоро-Кременецькому пасмі, Опіллі, у глибоко врізаних в карбонатні породи річкових долинах, на заплавних евтрофних, трав’яно-мохових болотах.
Верхобузький локалітет розташований у заплаві р. Зх. Буг (Колтівська улоговина), де особини виду на площі до 1 га панують у травостої, утворюючи одноіменну формацію.

 

Schoenoplectus tabernaemontani (Gmel.) Palla., номадійський, лучно-болотний, прибережноводний вид, який знаходиться на Пн.-Зх. Поділлі в острівних місцезростаннях на західній межі поширення. В Україні часто зустрічається у Лісостепу та Степу, зрідка – на півдні Лв. Полісся. На Верхобузькому пасмі трапляється зрідка. В ур. Помірки (витоки лівої притоки р. Зх. Буг, околиці с. Сасів) на джерельному болотному масиві у найбільш обводнених місцях (завдяки потужному підпору підземних вод, вода стоїть на поверхні у найбільш посушливі і спекотні роки), які найменше потерпають від осушувальної меліорації зосереджена велика популяція: на площі близько 500 кв.м S. tabernaemontani домінує у травостої й формує ряд раритетних для регіону угруповань. Грунти – торфово-болотні, підстелені давньоалювіально-делювіальними вапняковими відкладами. Поруч зростає Carex paniculata! Невеликі групи генеративних особин трапляються в околицях cіл Колтів і Руда-Колтівська у ценозах з пануванням С. paniculata, С. acuta, Molinia caerulea, Lysimachia vulgaris та ін.

Schoenus ferrugineus L., центральноєвропейський монтанний вид на східній, острівній межі поширення. В Україні нечасто зустрічається у Розточчі-Опіллі, на Малому Поліссі та Волинській височині. На Верхобужжі трапляється рідко. Найбільше місцезростання з участю виду, де він домінує і співпанує у травостої, утворюючи раритетні для України угруповання одноіменної формації, а також складає значну домішку також в реліктових: Cladieta marisci, Сariceta davallianae, C. hostianae та ін., знаходиться у верхів’ї р. Зх. Буг (Колтівська улоговина), де займає площу в декілька гектарів. Ділянка угруповання з домінуванням S. ferrugineus є в околицях с. Колтів, а поодинокі особини виду трапляються в Molinieto-Cariceta (davallianae) на заплавному болотному масиві (Бір). Місцезростання на південь від с. Сасів (Жижин та ін., 1987), очевидно, знищене.