Зміст

Родина Asteraceae 1



Aster amellus  місцезростання Aster amellus на горі Сторожиха Aster amellus

Aster amellus L., центральносхідноєвропейсько-субсередземноморський лучно-степовий кальцефіл, що має на Пн.-Зх. Поділлі північно-східну межу ареалу. В Україні поширений на південному заході Лісової зони й Лісостепу, зрідка – в Степу, на Лівобережжі. У досліджуваному регіоні трапляється спорадично; приурочений до інсольованих схилів з дерново-карбонатними грунтами (гори Жулицька, Висока, Сторожиха, Свята, Бзова, Макітра, Підлиська, Восьмаші, Кальварія та ін.), де зростає більш-менш масово (пр. вкриття 5-10%, і в липні-серпні створює аспект) в угрупованнях Cariceta humilis і Brachypodieta pinnati.

Carduus glaucus Baumg., східноальпійсько-карпатський, монтанно-субальпійський, кальцепетрофітний вид на східній, острівній межі ареалу, релікт. В Україні зрідка трапляється у Карпатах і на Пн.-Зх. Поділлі. На Верхобузькому пасмі відомий з ур. Свята гора. Популяція займає площу 1 га і нараховує до 100 генеративних та значну кількість віргінільних особин, приурочена до Pinetum brachypodioso (pinnati)-caricosum (humilis), P.c.(h.)-brachypodiosum (pinnati). На освітлених ділянках, з високим й густим травостоєм, переважають генеративні особини (розсіяно), в затінених місцях, з розрідженим і невисоким трав’яним покривом великий відсоток (>50%) прегенеративних. У межах місцезростання поширений спорадично, більшими чи меншими групами. З одного боку, витісняється мезофітним підліском, що наступає зі сторони бучин на залишки корінних ксеротермофільних борів та густим сосновим насадженням (культура), де він також поширений розсіяно, з іншого боку – поступово мігрує ближче до узлісь і “вікон” на межі насадження та відкритих перелогів, поодиноко вже зростав на останніх.

Centaurea phrygia L., європейський, бореальний, лучний вид на південній межі поширення у регіоні. В Україні зростає у Карпатах, Розточчі-Опіллі, Пн. Лісостепу, Гр.Криму, на Поліссі. На Верхобужжі трапляється нечасто. В межах болотного масиву Колтівської улоговини спорадично, часто зустрічається по периферії боліт на дещо осушених місцях в угрупованнях Molinieta caeruleae, у тому числі, на дюнах (значна домішка Veronica longifolia, Galium boreale, Serratula tinctoria, Festuca pratensis, Holcus lanatus, Trisetum flavescens…). У верхів’ях р. Бужок і в долині р. В’ятина чисельні популяції зосереджені на лісових луках північних та південних схилів з дерново-карбонатними і дерново-опідзоленими грунтами в угрупованнях Festuceta rubrae й Arrhenathereta elatii; значну домішку тут складають – T. flavescens, F. pratensis, Agrostis tenuis, Arrhenatherum elatius, Galium mollugo, Polygala vulgaris, зрідка зустрічаються – Aruncus vulgaris, Platanthera bifolia; аналогічно – Рипин. На Дерев’янках  C. phrygia спорадично зростає у Agrostideta tenuis.

Centaurea triumfetti subsp. stricta (Waldst. et Kit.) Dostàl (Centaurea strictа Waldst. et Kit.), середньоєвропейсько-субсередземноморський вид на північно-східній межі ареалу. В Україні поширений у Карпатах, Розточчі-Опіллі і Зх. Лісостепу. На Верхобужжі зустрічається у  складі термофільних лучно-степових угруповань: Cariceta humilis, Brachypodieta pinnati, C. flaccae, C. montanae, Poeta angustifoliae, на горах: Підлиська, Свята, Висока, Макітра, Жулицька, Сторожиха, Городисько, Кальварія, Восьмаші, Бзова, Гаварецька та ін.), де поширена розсіяно (місцями до 1-2% пр. вкриття) або спорадично.

Hieracium fallax (Willd.) Willd. (Hieracium durisetum (Naeg. et Peter) Juxip), центральносхідноєвропейсько-номадійський вид на західній межі ареалу. В Україні поширений у Лісостепу та на Поліссі. У регіоні відома одна популяція в долині р. Бужок (Гутище), невеликі групи трапляються на південних вологих схилах у Festuceta (rubrae) trisetosum на площі 1 га. Зростає сумісно із Sisyrinchium montanum, Lotus ambiguus, Polygala vulgaris. Лука, очевидно, вторинна, на місці схилової Acereto-Alneta – серед травостою зростають молоді Alnus glutinosa, поруч на схилі – вільшняки.

Hieracium lachenalii Suter subsp. argillaceum (Jord.) Zahn (H. argillaceum Jord.), західноєвропейськo-cyбсередземноморський вид. В Україні поширений у Карпатах, на Поліссі, у Розточчі-Опіллі, Зх. Лісостепу. На Верхобузькому пасмі зустрічається спорадично. В ур-щах Громадський ліс, Дзюравий міст, Монастир, Кобцево, Бзова, Восьмаші, Обертасова гора, на південних, західних, рідше – північних схилах з малопотужними сіроземами на вапняках, у Fagetum oxalidoso-maianthemosum, зрідка зростають невеликі групи й поодинокі особини; в ур-щах Хомець, Довжок, Бір, Бригантина, Калинка, Діброва, в околицях с. Гавареччина H. lachenalii трапляється у Fageto-Querceto-Pinetum lerchenfeldiosum і F.-Q.-P. ruboso (hirti)-myrtillosum, зрідка – у Q.-P. myrtillosum. У Зозулівській долині на західному схилі балки зростають в Carpinetum hederosum; на Гаварецькій горі – на порубі бучини, а поодинокі особини трапляються в Carpineto-Quercetum aposeridoso-aegopodiosum у Діброві та ін.

Hieracium murorum C.B.Clarke subsp. gentile (Boreau) Sudre (H. gentile Jord. ex Boreau), західноєвропейський неморально-монтанний вид на східній межі ареалу. В Україні поширений у Карпатах, Гр. Криму та Розточчі-Опіллі, на Зх. Поліссі. На Верхобужжі трапляється нерідко. В ур-щах Громадський Ліс, Свята Гора і Жулицька Гора, Дзюравий Міст, Бзова, Кобцево, в долинах рік Бужок, В’ятина більш-менш чисельні популяції зростають на південних, рідше –північних схилах у Fegetum sparsiherbosum, тяжіють до освітлених деревостанів, узлісь та “вікон”, зустрічається також на крутих, вапняково-щебенистих схилах ярів. В ур-щах Довжок, Бір, Бригантина групи (2-50 особин) H. gentile нерідко трапляються у борових типах місцезростань, в Fageto-Querceto-Pinetum ruboso (hirti)-myrtillosum, часто вздовж лісових доріг та у “вікнах”. Поодинокі особини є на Городиську та багатьох інших.

Hieracium praealtum Vill. ex Gochnat subsp. bauhinii (Besser) Petunn. (H. hispidissimum (Rehm. ex Naeg. et Peter) Juxip), центральносхідноєвропейсько-субсередземнo-морський, лучно-степовий, петрофітний вид на західній межі ареалу у регіоні. В Україні поширений на Поліссі, у Лісостепу, Прикарпатті, Розточчі-Опіллі. На Верхобужжі трапляється зрідка. Біля підніжжя південно-західного схилу гори Жулицька, на свіжих дерново-карбонатних грунтах, в Brachypodietum (pinnati) arrhenatheroso-caricosum (flaccae), невелика група. 

Hieracium praealtum Vill. ex Gochnat subsp. thaumasium (Peter) P.D. Sell (H. nigrisetum (Naeg. et Peter) Juxip), центральноєвропейсько-субсеред-земноморський, петрофітний вид на північній межі ареалу. В Україні поширений у Карпатах, Розточчі-Опіллі, Зх. та Прав. Лісостепу, Гр. Криму. На Верхобужжі трапляється зрідка. В ур. Восьмаші, на крутих південно-західних вапнякових, терасованих схилах в угрупованнях з переважанням Carex flacca, C. humilis, Arrhenatherum elatius, Poa angustifolia, Thymus odoratissimus, Teucrium chamaedrys, T. montanum, спорадично зустрічаються більш-менш чисельні групи разом з Gentianella amarella, Adonis vernalis.

Hieracium sabaudum L. subsp. scabiosum (Sudre) Zahn (H. scabiosum Sudre), центральноєвропейський неморально-монтанний вид на східній, острівній межі ареалу. В Україні поширений у Карпатах. У регіоні зустрічається спорадично. В ур-щах Кобцево, Щолоп, Річки, Гута, Монастир, Громадський ліс, Обертасова гора зростає групами на термофільних схилах та в плакорі у Fagetum sparsiherbosum, зрідка трапляється на крутих схилах ярів з малопотужними, щебенисто-вапняковими грунтами (Пліснeсько, Fageto-Acereta). В ур-щах Хомець, Бір, Кобцево невеликі групи H. scabiosum зростають у “вікнах” та серед розріджених Fageto-Querceto-Pinetum myrtillosum та ін.

Hieracium schultesii F. Schultz, східноєвропейський вид на західній межі ареалу. На Україні поширений в Лісостепу, на Прав. Поліссі. У регіоні дослідження зустрічається спорадично. Приурочений до вологих лук з Festuceta rubrae, де спорадично зростає як у заплавних, так і схилових угрупованнях разом з Trisetum flavescens, Polygala vulgaris, Crepis mollis, Lotus uliginosus (Гутище, Калинка, гора Висока).

Inula conyza DC., cубсередземноморський, лісовий, реліктовий вид на північній, острівній межі ареалу. В Україні поширений у Гр. та Пд. Криму, рідше – в Зх. Лісостепу, Розточчі-Опіллі, Зх. Поліссі. На Верхобужжі трапляється нечасто, кілька місцезростань локалізовано на північних макросхилах долини р. Зх. Буг, де зростає у світлих бучинах, на узліссях (часто на межі з лучно-степовими ділянками) схилів південно-західної, західної, зрідка – північної експозицій з малопотужними сіроземними і дерново-карбонатними грунтами на вапняках. В ур. Восьмаші чисельна популяція I. conyza знаходиться на крутому, південно-західному схилі, серед соснового насадження (культура) у Pinetum caricosum (hirtae), невелика група – в нижній частині схилу східної експозиції в P. caricosum (humilis) з Teucrium chamaedrys і Thymus amictus в ролі співдомінантів травостою. У Колтівській долині поширений на узліссях і порубах Acereto-Fraxinetо-Fagetum staphyleosum та A.-F.-F. hederosum південно-західного схилу, а також по дну яру на порубі вологих Acereto-Fraxineta (у трав’яному покриві панують: Hedera helix, Asarum europaeum, Geranium phaeum, Ranunculus lanuginosus, Anthriscus nitida, Salvia glutinosa). В ур-щах Бзова і Обертасова гора I. conyza зростає у термофільних Fagetum maianthemosum разом з Melittis sarmatica, Lilium martagon, Cephalanthera rubra, С. damasonium; на порубах її супутниками є Staphylea pinnata, зрідка Trifolium pannonicum. В ур. гора Білоха невеликі групи трапляються на південно-західному схилі, на межі термофільної бучини і залишка кальцефільного сосняка, поруч із Coronilla coronata, Cypripedium calceolus, Trifolium rubens.

Inula conyzaInula conyzaInula conyzaInula conyzaInula conyza

Jurinea calcarea Klok., ендемічний (західнопонтичний), лучно-степовий кальцепетрофітний вид, щo має у регіоні північно-західну межу поширення. Зростає у Лісостепу та Степу на Правобережжі. На Верхобузькому пасмі зустрічається (гори Жулицька, Свята, Висока, Підлиська, Макітра та ін.) спорадично та рідко, поодиноко або невеликими групами у складі реліктових лісо- і лучно-степових угрупованнь: Brachypodieta pinnati, Pinetum caricosum (humilis), Сaricetum humilis, Stipeta pennatae, на інсольованих схилах із свіжими дерново-кабонатними грунтами, а також на вапнякових відслоненнях.

Scorzonera purpurea L., центральносхідноєвропейсько-середньоазіатсько-номадійський вид, на західній межі ареалу. В Україні поширений на Поліссі, у Лісостепу, Пн. Степу, Розточчі-Опіллі. У регіоні зустрічається на горах Сторожиха, Висока, Жулицька, Свята, Підлиська, Макітра та ін., приурочений до термофільних схилів з дерново-карбонатними грунтами, де більш-менш масово зростає у реліктових лісо- та лучно-степових ценозах Pineta sіlvestris, Cariceta humilis; у період цвітння місцями утвороює аспект (пр. вкриття 5-10%).

Senecio czernjaevii Mind., центральносхідноєвропейський лісостеповий вид, на західній межі поширення у регіоні. В Україні зрстає на Поліссі, у Пн. Лісостепу, Розточчі-Опіллі. На Верхобужжі трапляється рідко (гори Макітра і Восьмаші), приурочений до верхніх термофільних частин північних схилів із свіжими рендзинами. У межах оселищ поширений поодиноко або невеликими групами у Caricetum (humilis) teucriosum (chamaedrytis) з домішкою Carex flacca та C.(h.) brachypodiosum (pinnati) з Poa angustifolia, Galium exoletum. 

Senecio nemorensis L., центральноєвропейський бореально-монтанний вид у регіоні на східній, острівній межі ареалу. В Україні поширений у Карпатах, дуже рідко – у Розточчі-Опіллі й на Зх. Поділлі. На Верхобужжі трапляється дуже рідко (ур-ща Річки, Дзвінець, Підгірці) по схилах ярів і днищах вздовж струмків. Популяційні фрагменти нараховують від 5-10 до десятків і сотень особин, які знаходяться на більшій або меншій (100-500 м) відстані один від одного. Найчисельніша група розташована вздовж потоку на днищі яру, у молодому Acereto-Fraxinetum urticosum (Річки); трав’яний покрив (90%) триярусний; у 1-у, найбільш густому, переважають Urtica galeopsifolia, Chaerophyllum aromaticum, S. nemorensis, Rumex silvestris; в 2-у – Aegopodium podagraria, Stellaria nemorum, Anthriscus nitida, Geranium phaeum, G. robertianum, Ranunculus lanuginosus, Stachys sylvatica, Impatiens noli-tangere, Brachypodium sylvaticum, Festuca gigantea, Mercurialis perennis; у 3-у зростають Galeobdolon luteum, Chrysosplenium alternifolium, Geum rivale, Pulmonaria obscura та ін. В центральній частині переважають дорослі генеративні особини висотою до 1,7 м, по периферії – віргінільні та молоді генеративні. Популяція нестабільна, її площа зменшується через поступове затінення трав’яного ярусу наметом. Зрідка трапляється у верхів’ях ярів в Fagetum hederosum й Fageto-Acereto-Tilieto-Piceeto-Querceta (Підгірці). 

Senecio schvetzovii Korsh., південносибірсько-східноєвропейський вид, який має західну, острівну межу ареалу у регіоні. В Україні поширений у Лісостепу, Степу, зрідка – у Розточчі-Опіллі. На Верхобузькому пасмі трапляється дуже рідко; відома одна, дуже малочисельна популяція, яка локалізована на площі 10 кв.м. У долині р. Бужок (ур. Пліснeсько), на крутих вапняково-кам’янистих схилах лісового яру (верхня частина), зростає близько 20 різновікових особин серед молодого деревостану з Acer pseudoplatanus і (рідше) Tilia cordata, Fagus sylvatica, Fraxinus excelsior, Picea abies. Підлісок формують: Corylus avellana, Daphne mezereum, Swida sanguinea, Lonicera xylosteum. У розрідженому трав’яному покриві (20-30% пр. вкриття) переважають: Aruncus vulgaris, Salvia glutinosa, домішка: Brachypodium sylvaticum, Festuca gigantea, Melica nutans, Agrostis tenuis, Sanicula europaea, Ajuga reptans, Campanula persicifolia, Hieracium gentile, Fragaria vesca, Origanum vulgare, Epipactis helleborine, Angelica officinalis, трапляються Cypripedium calceolus і Melittis sarmatica.