Зміст

ЛІСОВА РОСЛИННІСТЬ



Незважаючи на довготривалу експлуатацію та значне зменшення площ, лісова рослинність у регіоні все  ще переважає серед інших типів, відрізняється флористичним багатством і синтаксономічною різноманітністю. Найбільш поширеними є ценози формації Fageta sylvaticae, які істотноно переважають у рослинному покриві і мають визначальне значення для забезпечення екологічної, а також соціально-економічної стабільності цієї території. Вони займають добре гумусовані і аеровані схили та плакорні ділянки, рідше – підніжжя на висотах понад320 мз сірими лісовими грунтами, які неглибоко підстелені верхньокрейдяними вапняковими породами.
У верхів’ях рік Зх. Буг і приток, рідше – В’ятина, Бужок, по днищах і прилеглих до них нижніх частинах схилів балок, рідше – ярів, із сирими сіроземно-глейовими грунтами, які залягають на карбонатному піщаному алювії поширені угруповання Fraxineta excelsioris (зокрема – Acereto-Fraxineta), які близькі до бучин за складом ценоелементів трав’яного покриву. На крутих схилах ярів та присхилових терасах в місцях виходу на поверхню підгрунтових вод з малопотужними вологими і сирими сіроземами на вапняках або щебенистому вапняковому делювії, зрідка – по днищах ярів, невеликими ділянками зустрічаються ценози формації Acereta pseudoplatani.
У долинах рік на погано дренованих, з різним ступенем оглеєння мулуватих і дернових грунтах, рідше – плакорних умовах (вершини і схили пасм) у місцях близького залягання і виходу на поверхню підґрунтових вод поширені угруповання формації Alneta glutinosae. Наявність у їх складі реліктових та центральноєвропейських монтанних видів вказує на певну їх філогенетичну спорідненість з гірськими вільховими лісами.
На боровій терасі р. Зх. Буг, з бідними вилуженими піщаними грунтами, які проте підстелені вапняковим алювієм, що часто перекритий суглинковим шаром (на підвищених елементах рельєфу), поширені угруповання з пануванням Pinus silvestris L., переважно із значною домішкою бука лісового і дуба звичайного, де формують мішані деревостани середньоєвропейського типу на східній межі їх ареалу і є дериватами післяльодовикового періоду; у їх складі зростає близько 10 рідкісних видів, у тому числі “червонокнижних”.
Зрідка, невеликими ділянками зустрічаються бореальні лісо-болотні угруповання Betuleta pubescentis, що мають у регіоні південну межу поширення і збагачені групою примежовоареальних та реліктових видів (у тому числі внесених до “Червоної книги” України) бореального, неморально-монтанного центральноєвропейського і східноєвропейсько-південносибірського походження.
До найдревніших та найбагатших флористично лісових угруповань Пн.-Зх. Поділля відносяться і Pinetum caricosum (humulis), які є реліктами рис-в’юрмського гляціалу і являють собою у сучасному їх вигляді комплекс різних за походженням, гетерохронних ценоелементів. Вони зберегли у своєму складі велику групу рідкісних, у тому числі реліктових видів, чим зумовлена їх історична та созологічна цінність.
Заслуговують на охорону невеликі ділянки угруповань з пануванням Quercus robur L., які мають у регіоні острівне поширення на межі ареалу, є рідкісними для Розточчя-Опілля, зберегли у своєму складі ряд раритетних видів. Особливо оригінальними є змішані деревостани з участю примежовоареальних реліктових бореалів Picea abies L. та Betula pubescens Ehrh., які мають в окрузі дуже незначне поширення.
Дуже рідко у регіоні зустрічаються невеликі ділянки вологих скельнодубових суборів і судібров (Хомець, Зозулівська долина, Кобцево), які займають середні частини та підніжжя південних і північних схилів високих горбів, рідше – пасм в долинах рік Зх. Буг, Золочівка та інших.

Asperulo-FagionStellario-Fagetum на Головному європейському вододіліStellario-Fagetum на Головному європейському вододілі (околиці с. Опаки; у травяному покриві панує Dentaria glandulosa, значна домішка Leucojum vernum)Leucojum vernum у Stellario-Fagetum Euonymo verrucosae-Fagetum staphyleetosum pinnatae (Рипинська гора)