Зміст

Формація QUERCETA ROBORIS



Дубові ліси НПП «Північне Поділля»

Угруповання із спів- іпануванням у деревостані дуба звичайного (Quercus robur) зустрічаються на Верхобузькому пасмі часто, але майже ніде не займають значних площ, за винятком декількох ділянок в долині р. В’ятина і на межиріччі Зх. Буг-Золочівка (280-300 м н.р.м), де вони переважають формаційно серед їх головних конкурентів – бучин і сосняків.

Біля підніжжів пасм та на схилах невисоких горбів (середньотерасований ландшафтний ярус) поширені кленово- та буково-грабові діброви, серед яких трапляються фрагменти грабових та чистих дубових лісів – Сarpineto-Querceta, Querceta (pura) roboris. Низькотерасований ярус в долинах річок Зх. Буг, Бужок, В’ятина займають надзаплавні свіжі і вологі діброви, а на межі із суборовими типами – поширені грабово-букові судіброви (Pinetо-Carpineto-Fageto-Quercetа).

Більшість із таких невеликих ділянок-островів у регіоні із пануванням дуба звичайного, що містять у своєму складі низку раритетних видів і на сьогодні є вторинно рідкісними для Розточчя-Опілля, заслуговують на дбайливе ставлення та охорону. Особливо оригінальними є мішані деревостани з участю реліктових примежовоареальних бореалів Picea abies L. й Betula pubescens Ehrh., які мають в окрузі дуже незначне поширення.

 Формація CARPINETO-QUERCETA грабово-дубові ліси 

Порівняно з поліськими грабово-дубовими лісами, у верхобузьких дубинах помітно сильний вплив центральноєвропейських гірських видів (Fagus sylvatica, Acer pseudoplatanus, Hedera helix, Rubus hirtus, в деяких типах: Anthriscus nitida, Arum alpinum, Dentaria glandulosa, Leucojum vernum, Polygonatum verticillatum, Aconitum moldavicum, Aposeris foetida, Primula elatior та ін.).

Від лісостепових вони різняться значно більш ацидофільним характером: у них значна участь (крім вищевказаних монтанних) Betula pendula, Luzula pilosa, Pinus sylvestris, Oxalis acetosella, нечасто трапляються Acer campestre та Lamium maculatum, і повністю відсутні Polygonatum hirtum, Viburnum lantana, Corydalis intermedia  (L.) Merat, які характерні для цього типу лісів.

Від прикарпатських угруповань союзу їх відділяє велика група монтанних: Euphorbia amygdaloides, Ligustrum vulgare,  Luzula luzuloides, Melica uniflora та ін., і лише зрідка в подільських грабово-дубових лісах трапляються Symphytum tuberosum, Quercus petraea, дещо частіше – Galium intermedium.

Чимала різноманітність орографічних, едафічних, гідрологічних і мікро-кліматичних умов місцезростань лісових угруповань з переважанням у дерево-стані дуба зумовила помітну диференціацію їх структури і видового складу та, як наслідок, велику синтаксономічну різноманітність.

Грабові діброви долини р. В’ятина з раритетними видами у складі (Arum alpinum, Leucojum vernum, Anthriscus nitida…) заміщають на багатших грунтах Acereto-Fraxineta. Ще ближче до останніх стоять вільхові діброви Колтівської улоговини, які суттєво майже не відрізняються від вологих яворових ясенників складом трав’яного і чагарникового ярусів та деревостану.

Заслуговують на увагу рідкісні на Пн.-Зх. Поділлі буково-яворoво-ясенові та буково-яворoво-ялинові діброви, і незважаючи на те, що рідкісні види у них трапляються дуже рідко, мають значення як еталонні ділянки для підтримання фітоценотичної біорізноманітності регіону на належному рівні.