Зміст

Формація PINETA SILVESTRIS



Maianthemum bifolium   Pinetum lerchenfeldiosum

За походженням, складом ценоелементів, екологічною приуроченістю соснові ліси Верхобузького пасма, які мають в регіоні південну межу поширення, належать до двох типів.

Рівнинні сосняки, які переважають на боровій терасі р. Зх. Буг та ін. з дерново-підзолистими піщаними грунтами, що підстелені флювіогляціальними та давньоалювіальними відкладами. Флористичне ядро складають ценоелементи з бореальним і голарктичним типами ареалів, воно містить самобутній реліктовий комплекс вічнозелених рослин (Lycopodium annotinum, L. clavatum L., Polypodium vulgare, Pyrola minor, Moneses uniflora (L.) A. Gray., Vaccinium vitis-idaea L., Chimaphila umbellata, Calluna vulgaris L., Huperzia selago), який є трансформованим дериватом субтропічної вічнозеленої палеогенової флори та успадкований від третинних напіввічнозеленних, хвойно-широколистяних лісів.

Гірські сосняки – реліктові угруповання, є дериватами пізньотретинних (неогенових) субсередземноморських світлих лісів, які збереглись фрагментарно у Лісостепу Цн. та Сх. Європи (гірських і горбогірних районах), Гр. Криму, горах Ср. Азії. Вони приурочені до бідних, свіжих й сухих едатопів схилів південних і західних експозицій, де грунтоутворюючими породами є мергелі або вапняки, зрідка – пісковики, що залягають близько до поверхні і утворюють інтразональний тип грунту – дерново-карбонатний. Флористичне ядро ценозів утворюють види з номадійським, субсередземноморським, європейським та європейсько-південносибірським типами ареалів, у складі яких є група примежовоареальних, реліктових і ендемічних видів, чим і зумовлена їх особлива наукова цінність та важливе созологічне значення.