Зміст

Формація FAGETA SYLVATICAE



 Euonymo verrucosae-Fagetum staphyleetosum pinnatae Stellario holosteae-Fagetum dentarietosumEuonymo verrucosae-Fagetum typicum (гора Синьоха)Euonymo verrucosae-Fagetum typicumEuonymo verrucosae-Fagetum typicum

Букові ліси НПП «Північне Поділля»

На Північно-Західному Поділлі проходить східна межа зростання Fagus sylvatica – типового атлантично-центральноєвропейського виду з його сильною едифікаторною роллю у структурі фітоценозів, що й зумовлює формування на межі його природного зростання найбільш характерних для рослинності Західної і Центральної Європи лісів одноіменної формації та поширення цілого ряду центрально- й західноєвропейських неморально-монтанних видів, які пов’язані з ними ценотично. На межі фітоценотичного та екологічно ареалів бук утворює 10 субформацій і більше 100 асоціацій, у тому числі – багато раритетних. В них зосереджена низка реліктових і примежовоареальних видів, у тому числі 17 “червонокнижних” та більше 30 регіонально-рідкісних. Деякі з них зростають лише у бучинах. Тому збереження угруповань з пануванням бука лісового має для регіону особливо важливе природоохоронне значення.

Гологоро-Кременецький низькогірне пасмо є природно-історичною межею поширення букових лісів. Майже чисті насадження Fagus sylvatica утворює тут нерідко, на схилах, частіше – на вершинах пасм із неглибокими сіроземами, що підстилаються верхньокрейдяними вапняками. Там, де грунти підстелені третинними i четвертинними відкладами (пісковики, вапняки, леси) до бука обовязково домішуються дуб, липа, граб і ялина, а в місцях з малорозвиненим ґрунтовим покривом на вапняках – велика домішка ясена та явора, формуючи змішані деревостани. Ця особливість у поширенні бучин на Пн.-Зх.Поділлі стала підставою П.С.Погребняку висловити припущення, що бук тут “підлягає певним законам вертикальної зональності”, а В.Шаферу зробити висновок про існування на Зх. Поділлі на східній межі ареалу вертикального реліктового поясу бука. Тому при веденні господарства у рівнинних букових лісах заходу України, які мають понижений біопотенціал, необхідно впроваджувати лише науково обгрунтовані принципи і методи їх раціонального використання, відновлення та охорони.

Головною передумовою зростання бучин виявилась значна піднесеність пасма порівняно з прилеглими територіями і близькість Карпатської гірської країни. Це сприяло збільшенню кількості опадів до 700 мм в рік. В свою чергу, ця обставина зумовила, по-перше, певне пом’якшення мезокліматичних умов (бук тяжіє до  м’якого, морського клімату з багатими опадами, невеликими коливаннями температури і довгим вегетаційним періодом); по-друге, інтенсифікацію денудаційних процесів, в результаті чого лесовидні суглинки (головна грунтоутворююча порода) і третинні відклади значно розмиті, мають невелику потужність і близько підстелені крейдяними відкладами; по-третє, скоріше і глибше вилуговування грунту, що сприяє розвитку букових лісів.

Daphne mezereumDaphne mezereum плоди Daphne mezereum Anemone ranunculoidesAnemone ranunculoides, Hedera helix

Формація FAGETA SYLVATICAE – букові ліси 

Залежно від грунтовo-гідрологічних умов, рельєфу, крутизни і експозиції схилу букові ліси території парку представлені порівнянно значною кількістю синтаксонів різних рангів. У плакорі переважають монодомінантні бучини – Fageta (pura) sylvaticae, серед яких трапляються острівці дубових та липово-дубових бучин – Querceto-Fageta і Querceto-Tilieto-Fageta.

У верхніх і середніх частинах більш-менш крутих схилів з неглибокими сіроземами поширені яворово-ясенові бучини, часто (південні і західні схили) з добре розвиненим підліском – Acereto-Fraxineto-Fageta. Біля підніжжя схилів зустрічаються невеликі ділянки грабових, грабово-яворових та грабово-дубових бучин – Carpineto-Fageta, Carpineto-Acereto-Fageta і Carpineto-Querceto-Fageta, а на вологих та крутих схилах балок і ярів, присхилових терасах, – вільхові та яворові бучини – Acereto-Fageta і Alneto-Fageta.

Зрідка, в нижніх частинах і біля підніжжів схилів та в долинах рр. Зх. Буг і Золочівка, трапляються реліктові соснові субучини – Pineto-Fageta.

Функцію підліску в букових лісах часто виконує рясний підріст бука, а в більш освітлених місцях – з домішкою кленів і ясена: тіневитривалий, він може знаходитись у пригніченому стані десятки років. Проте на крутих схилах різних експозицій з малопотужними сіроземами на вапняках поширені бучини з добре розвиненим чагарниковим ярусом – Acereto-Fraxineto-Fagetа fruticosa.

У формуванні деревного, чагарникового і трав’яного ярусів букових лісів більш-менш значну участь приймають центрально- (Acer pseudoplatanus L., Aposeris foetida (L.) Less., Arum alpinum Schott et Kotschy, Carex brizoides L., Dentaria glandulosa Waldst. et Kit., Galanthus nivalis L., Hieracium sabaudum L., Isopyrum thalictroides L., Leucojum vernum L., Melittis melissophyllum L., Salvia glutinosa L., Vicia dumetorum L., зрідка трапляються – Laserpitium latifolium L., Aconitum moldavicum Hacq., Astrantia major L., Cimicifuga europaea Schipcz., Epipactis purpurata Smith, Galium intermedium Schult., Ranunculus lanuginosus L., Symphytum tuberosum L.) та західноєвропейські неморально-монтанні (Quercus petraea (Mattuschka) Liebl., Carpinus betulus L., Cerasus avium (L.) Moench., Tilia europaea Mill., Viola sylvestris (Lam.) Rchb., Corydalis cava Schweigg. et Koerte, Cephalanthera damasonium (Mill.) Druce, Hieracium lachenalii Suter, H. murorum L., Hordelymus europaeus (L.) Harz., Lathyrus laevigatus Waldst. et Kit., Dentaria bulbifera L., Allium ursinum L., Polygonatum verticillatum  (L.) All., Polystichum aculeatum (L.) Roth., Petasites albus (L.) Gaertn.), також – бореально-монтанні центрально- (Abies alba L., Anthriscus nitida L., Geranium phaeum L., зрідка – Senecio nemorensis L., Aconitum lasiocarpum (Rchb.) Gáyer., Aruncus vulgaris Rafin, Veronica montana L.) і західноєвропейські (Sambucus racemosa L., Rubus hirtus Waldst. et Kit., Grossularia reclinata Mill.) та субсередземноморські види (Staphylea pinnata L., Hedera helix L., Vinca minor L., Inula conyza DC., зрідка – Polygonatum latifolium Desf.), європейські неморальні (Cephalanthera rubra (L.) Rich., Carex remota L., Neottia nidus-avis (L.) Rich., Platanthera chlorantha (Cust.) Reichenb., зрідка – Aquilegia vulgaris L., Campanula latifolia L.) та європейсько-південносибірські (Lilium martagon L., Platanthera bifolia (L.) Rich., Epipactis helleborine (L.) Crantz., Veratrum nigrum L., Listera ovata (L.) R. Br., Digitalis grandiflora Mill, Cypripedium calceolus L., Corallorhiza trifida Chatel.).

Часто зустрічаються бореальні реліктові Dryopteris expansa Fraser Jenkis et Jermy, D. dilatata (Hoffm.) A. Gray, Equisetum hyemale L., Hupersia selago (L.) Bernh. ex Schrank et Mert., Gymnocarpium dryopteris (L.) Newm., Lonicera xylosteum L., Orthilia  secunda (L.) House, Phegopteris connectilis (Michx.) Watt., Picea abies L., Pyrola minor L., Vaccinium myrtillus L., Chimaphila umbellata (L.) Nutt.), голарктичні (Polypodium vulgare L., Monotropa hypopitys L., Cystopteris fragilis (L.) Bernh.) та диз’юнктивно-ареальні види (часто – Bromus benekenii (Lange) Holub, Lathraea squamaria L., Dryopteris borreri Newm. ex Oberh. et Tavel, дуже рідко – Polystichum braunii (Spenn.) Fee, Equisetum telmateia Ehrh.).

Зрідка трапляється субендемік Galium polonicum Blocki.

Основу трав’яного покриву складають європейські, у т. ч. диз’юнктивно-ареальні види: Actaea spicata L., Adoxa moschatellina L., Aegopodium podagraria L., Ajuga reptans L., Anemone nemorosa L., A. ranunculoides L., Asarum europaeum L., Athyrium filix-femina Roth., Brachypodium sylvaticum (Huds.) Beauv., Carex pilosa Scop., С. sylvatica Huds., C. digitata L., Campanula trachelium L., Circaea lutetiana L., Сonvallaria majalis L., Сorydalis solida Sw., Dryopteris filix-mas (L.) Schott., D. carthusiana (Vill.) H. P. Fuchs,  Epilobium montanum L., Festuca gigantea Vill., Ficaria verna Huds., Gagea lutea (L.) Ker.-Gawl., Galeobdolon luteum Huds., Galeopsis pubescens Bess., Galium odoratum (L.) Scop., Geranium robertianum L., Geum urbanum L., Hepatica nobilis Gars., Impatiens noli-tangere L., Lathyrus vernus (L.) Bernh., L. niger (L.) Bernh., Luzula pilosa (L.) Willd., Melica nutans L., Mercurialis perennis L., Moehringia trinervia (L.) Сlairv., Milium effusum L., Oxalis acetosella L., Paris quadrifolia L., Polygonatum multiflorum (L.) All., Poa nemoralis L., Pulmonaria obscura Dumort., Sanicula europaea L., Scrophularia nodosa L., Stachys sylvatica L., Stellaria holostea L., Urtica dioica L., Vicia sylvatica L., Viola mirabilis L., спорадично – Alliaria petiolata (Bieb.) Cavara et Grande, Astragalus glycyphyllos L., C. persicifolia L., Equisetum sylvaticum L., G. speciosа Mill., Melampyrum nemorosum L., S. nemorum L., Veronica officinalis L., V. chamaedrys L., Сalamagrostis epigeios (L.) Roth., Сhamerion angustifolium (L.) Holub, Fragaria vesca L. У деревостані часто зростають Acer platanoides L., Tilia cordata Mill., Fraxinus excelsior L., Ulmus scabra Mill., Quercus robur, Populus tremula L., Betula pendula Roth., в підліску – Сornus sanguinea L., Corylus avellana L., Daphne mezereum L., Euonymus verrucosa L., E. europaea L., Sambucus nigra L., Sorbus aucuparia L., Viburnum opulus L. та ряд інших.

Букові ліси Гологоро-Кременецького пасма збіднені монтанними видами у порівнянні з Розтоцько-Опільськими. Тут відсутні Symphytum cordatum Waldst. et Kit. ex Willd., Atropa belladonna L., дуже рідко – Abies alba та деякі інші види, але збагачені групою субсередземноморців: Mercurialis ovata  Sternb. et Hoppe, Polygonatum latifolium, значно частіше – Staphylea pinnata та ін.

Наземний покрив в букових лісах майже невиражений. Порівняно краще він розвинений у вологих типах мішаних бучин, особливо, північних і західних тінистих схилів. У яворово-ясенових і вільхових бучинах представлений тими ж видами, що й у вільшинах і яворових ясенниках, але із  меншим їх проективним вкриттям. Найбільш характерними тут є – Atrichum undulatum (Hedw.) P. Beauv, Mnium punctatum Hedw., Pohlia nutans (Hedw.) Lindb., дещо рідше трапляються – Hypnum cypressiforme Hedw., Brachythecium rutabulum (Hedw.) Bruch et al., M. undulatum Hedw., Polytrichum formosum Hedw., Bryum capillare L. та деякі інші.