Зміст

Формація ALNETA GLUTINOSAE



Клейковільхові ліси у регіоні поширені на притерасній частині заплави, рідше – на високих терасах р. Зх. Буг, Бужок та В’ятина, в місцях, що періодично затоплюються проточною або джерельною водою, яка протягом вегетаційного періоду стоїть близько до поверхні, або з близьким заляганням ґрунтових вод, які часто виходять на поверхню, на піднесених формах рельєфу. Завдяки великій різноманітності екологічних умов місцезростань (їх приуроченість до горбогірно-лісових і поліських ландшафтів, які істотно відрізняються грунтово-геологічно і мікрокліматично, що зумовлює суттєві відмінності в структурі угруповань і іх флористичному складі) в межах формації можна виділити ряд субформацій, у яких в ролі субедифікаторів виступають види-ценозоутворювачі з інших формацій. Грунти – від мулувато- (Alnetum calthosum, A. caricosum (vesicariae)), торф’янисто- (A. urticosum, A. filipendulosum, A. cirsiosum й ін.) i торфово- (A. caricosum (rostratae) до дерново-глейових (A. rubosum (hirti), A. aegopodiosum, A. сaricosum (brizoiditis). Флористично та ценотично Верхобузькі угруповання даної групи займають, в деякій мірі, проміжне становище між карпатськими (центральноєвропейськими, особливо сіровільшинами) – з одного боку, і поліськими та лісостеповими (східноєвропейськими) – з другого. Наявність у їх складі таких видів, як Dentaria glandulosa, Leucojum vernum, Allium ursinum, Cerastium sylvaticum, Anthriscus nitida, Primula elatior, Rubus hirtus, Valeriana simplicifolia, Aposeris foetida, Equisetum telmateіa, Aconitum lasiocarpum, Chaerophyllum hirsutum, Carex brizoides, Petasites albus, Dryopteris expansa, D. dilatata, Geranium phaeum, Melandrium dioicum, Aruncus vulgaris, Isopyrum thalictroides, Ranunculus lanuginosus, зрідка – Vinca minor, Salvia glutinosa, Aconitum moldavicum, Hedera helix, Astrantia major, Veronica montana, Galanthus nivalis, Grossularia reclinata, Lonicera xylosteum, Cerasus avium, Acer pseudoplatanus, вказує на певну їх філогенетичну спорідненість з гірськими вільховими лісами. У той же час в них зростають на південно-західній і південній межах поширення бореальні: Betula pubescens, Picea abies, Phegopteris connectilis, Dryopteris cristata, Thelypteris palustris, Sphagnum palustre, S. angustifolium, Lycopodium annotinum, L. clavatum, Hupersia selago, чисельні популяції Listera ovata, місцями поодинокі особини – Epipactis helleborine, Dactylorhiza majalis, D. fuchsii. Як і у випадку з лісовою, лучно-степовою та лучно-болотною рослинністю, синтаксономічна різноманітність і своєрідність, а в значній мірі – і унікальність фітоценозів з домінуванням Alnus glutinosa зумовлені як фітоісторичними, так і  геолого-геоморфологічними особливостями екотопів формації. Карбонатний піщаний та щебенистий алювій і делювій, зрідка материнські вапнякові породи, які підстеляють в багатьох місцях різні типи болотних грунтів, орографічні та мікрокліматичні особливості місцезростань створюють сприятливі умови для поширення низки примежовоареальних (різного генезису) та реліктових (різновікових) видів, багато з яких беруть істотну участь у структурі угруповань (складають значну домішку, співдомінують чи домінують у складі трав’яного покриву), формуючи раритетні для регіону та України фітоценози, чим і зумовлене їх созологічне значення.