Зміст

FAGETA (PURA) SYLVATICAE – монодомінантні букові ліси



 Cephalanthera rubra характерний представник термофільних монодомінантних бучинFagetum galeobdolosumFagetum caricosum (brizoiditis)Fagetum galeobdolosumFagetum rubosum (hirti)

Субформація FAGETA (PURA) SYLVATICAE – монодомінантні
(чисті) букові ліси

Як уже зазначалось, монодомінантні бучини поширені у плакорних умовах та на схилах із світло-сірими, добре дренованими і аерованими, неглибокими ґрунтами, які підстелені опокою. На вершинах пасм і прилеглих пологих схилах із середньохвилястим мезорельєфом мозаїчно чергуються Fageta sparsiherbosa, F. maianthemosа, F. caricosа, F. rubosа (hirti). На північних і південних схилах, рідше – вершинах горбів, з неглибокими і свіжими сіроземами поширені F. hederosa і F. vincosa, які на більш пологих схилах з глибокими сіроземами заміщуються F. galeobdolosа, F. aegopodiosа, F. galiosа (odorati). 

Беручи до уваги склад умовно корінних монодомінантних і змішаних бучин в урочищах із збереженою природною рослинністю можна дійти висновку, що граб не є обов’язковим компонентом більшості букових деревостанів на схилах горбогірно-лісового ландшафтного ярусу, де він зростає як більш-менш значна домішка в даний час. В урочищах Річки, Руда, Монастир, Дзвінець, Синьоха, Свята гора, Білоха, яворові, ясенові і чисті бучини переходять безпосередньо у вільшини, яворові ясенними і букові та грабово-дубові сосняки. Очевидно, саме в останній групі угруповань, та у вологих вільхових бучинах, граб, як менш вибагливий до грунтово-едафічних, гідрологічних і мікрокліматичних умов вид знаходить оптимальні умови для свого розвитку в межах ареалу бука.

Зрідка на вологих й сируватих терасах вздовж потоків по днищах балок та їх схилах зустрічаються корінні грабові і яворово-грабові бучини, у складі яких зростають раритетні види і присутність граба в таких фітоценозах вигляє закономірною.

Грабові бучини і грабняки, які часто зростають на північних схилах, не є клімаксовою стадією розвитку угруповань в даних екологічних умовах; очевидно, з часом вони зазнають структурних змін, на що вказують деякі їх ділянки, де граб відсутній у складі деревостану. Граб, як дуже тіневитривала порода, завжди буде обов’язковим компонентом підросту і в разі відмирання старих буків (або грабів; тут у нього більше шансів, так як часто під наметом похідних грабняків переважає саме підріст останнього) зможе (не обов’язково) увійти до складу 2-го і, навіть, 1-го ярусів. Але дана мікросукцесія не матиме значного поширення і тривалою не буде. Кардинальні ж зміни деревостану відбуваються при масовому вилученні бука із складу головного ярусу під час рубок головного користування та вибіркових. Як показують спостереження, на північних схилах  підріст бука без розвиненого намету сильно потерпає від неспиятливих мікрокліматичних умов, тому відбувається заміна бучин на грабняки й грабові бучини. Зважаючи на ценотичні особливості субедифікатора, сукцесійні процеси можуть тривати сотні років. До певної міри аналогічні процеси відбуваються у плакорі, де грунтові води залягають близько до поверхні. Неширока смуга лісів із значною участю у деревостані граба формується по днищах балок і ярів на вологих приструмкових терасах, а також на межі бучин з вільшинами, сосняками, дубняками, ясенниками. 

Fageta hederosa – бучини плющеві, рідкісні для Зх. України угруповання з пануванням у трав’яному покриві реліктовогo, субсередземноморського виду, який має у регіоні північну межу ареалу. На Україні поширені у Карпатах, на Зх. Поділлі і Розточчі-Опіллі. Зростають на схилах різної крутизни і експозиції пасм та гір-останців, на південних та західних схилах балок, де приурочені до свіжих неглибоких сірих лісових грунтів із включеннями вапнякового щебеню.

Спорадично трапляються по всій території регіону площею 0,1-0,5 (зрідка – до 3) га. В результаті великої екотопічної диференціації у межах групи можна виділити декілька асоціацій, які відрізняються субдомінантами чагарникового і трав’яного ярусів. Реліктовий характер синтаксону підтверджується наявністю у його складі низки примежовоареальних видів та реліктів.

Залежно від розташування угруповань в різних екоценотопічних зонах (поруч із Fageta sparsiherbosa, Acereto-Fraxineto-Fageta …) відрізняються наявністю тих чи інших характерних для останніх груп видів, які у Fageta hederosa трапляються спорадично або поодиноко.

Carpinetum hederosum та С.-Fagetum hederosum, які зустрічаються в наш час поруч із чистими бучинами у верхніх частинах крутих схилів (Обертасова гора, в Річках, на Кобцево та ін.) є антропогенно-похідними від F. hederosum, оскільки не мають істотних екологічних, видових та структурних відмінностей від останніх (значно бідніші флористичо). Спільними для них є і раритетні види, хоча трапляються у похідних ценозах рідше, ніж в корінних.

Fagetum hederosum – бучина плющева, поширені на схилах долин і балок, рідше – біля підніжжів та на схилах ярів. У деревостані (0,8) домінує Fagus sylvatica, незначна домішка – Acer pseudoplatanus, A platanoides, Сarpinus betulus, іноді Tilia cordata, Сerasus avium, Ulmus scabra, Fraxinus excelsior. У підліску (1-15%) – Euonymus verrucosa, Cornus sanguinea, Daphne mezereum, E. europaea, Sambucus nigra, Corylus avellana, Crataegus сurvisepala Lindm., іноді – Staphylea pinnata, Lonicera xylosteum (гори Рипинська і Свята), Viburnum opulus, зрідка – S. racemosa, Frangula alnus Mill.; в підрості (10%) переважають бук, клени, рідше – в’яз, липа, граб, ясен, A. campestre L. У трав’яному покриві (40-70%) (спів-) панує Hedera helix, більш-менш значна домішка: Galeobdolon luteum, Galium odoratum, Asarum europaeum, Mercurialis perennis, Hepatica nobilis, Aegopodium podagraria, Viola sylvestris, V. mirabilis, Lathyrus vernus, Maіanthemum bifolium, Polygonatum multiflorum, Pulmonaria obscura, іноді – Aposeris foetida, Convallaria majalis, спорадично зростають – Carex digitata, Sanicula europaea, Dryopteris filix-mas, Actaea spicata, Ajuga reptans, Melica nutans, Poa nemoralis, Campanula trachelium, Mycelis muralis, Paris quadrifolia; в різних місцезростаннях – Cephalanthera damasonium, Neottia nidus-avis, Platanthera chlorantha, Epipactis helleborine, Scrophularia nodosa, Astragalus glycyphyllos, L. niger, Salvia glutinosa (ур-ща Дерев’янки, Обертасова, Кобцево), C. rubra (Дерев’янки, Кобцево), Melittis melissophyllum (Рипин, Хомець та ін.), Hordelymus europaeus (Дерев’янки, Дзвінець), Monotropa hypopitys, Hieracium murorum, H. lachenalii (Обертасова гора…), Carex spicata Huds. (C. contigua Hoppe); на північних та західних схилах вологих балок, іноді лише в нижній частині, де майже відсутні термофільні кальцефіли й лісостепові із групи Acereto-Fraxineto-Fageta fruticosa, трапляються: Stachys sylvatica, C. sylvatica, Geranium robertianum, а також характерні для Acereto-Fraxineta і Acereta pseudoplatani: Aruncus vulgaris (Дерев’янки), Petasites albus (Дзвінець, Синьоха), Polystichum aculeatum (Дзвінець …), Polypodium vulgare (Зозулі)… На узліссях і порубах часто розростаються: Vicia dumetorum, іноді (Дерев’янки) – Inula conyza, тут же трапляється Eupatorium cannabinum L. У синузії ефемероїдів (30-80%) домінує Anemone nemorosa, домішка (а місцями співпанує) – A. ranunculoides, спорадично – Isopyrum thalictroides, на північних схилах – Dentaria glandulosa (1-40%), Galanthus nivalis (2-5%; Кобцево, Свята гора,), зрідка (Свята гора) – групи Corуdalis cava, C. solida. 

Fagetum caricoso (pilosae)-hederosum – бучина волосистоосоково-плющева, поширені на пологих південно-західних схилах та присхилових терасах балок, у верхніх, освітлених частинах схилів ярів (Рипин, Річки, Пліснeсько, Монастир, Дерев’янки та ін.) з ідентичними до типових деревостаном, підліском, підростом. Але трав’яний покрив, у якому співпанують Hedera helix і Carex pilosa, дещо відрізняється від типового та, фактично, є перехідним до Fagetum oxalidoso-hederosum. Переважно до цєї групі приурочені  Stellaria holostea, Athyrium filix-femina, Oxalis acetosella, Milium effusum, Dryopteris carthusiana, Rubus hirtus, і відсутня ціла група кальцефільних та орхідних, у тому числі – Cephalanthera damasonium. З останньої групи тут зростають Platanthera chlorantha, Neottia nidus-avis, на північних схилах – Epipactis purpurata, яка є характерною для F. c. (p.)-hederosum. Тут помітно вища участь D. filix-mas, Ajuga reptans і Stachys sylvatica, трапляються – Dentaria bulbifera (Рипин), Equisetum hyemale (Річки), Galium intermedium (Дерев’янки, Хмелева); на схилах ярів (Гутище, Пліснeсько), де вони чергуються з F. oxalidoso-hederosum – Gymnocarpium dryopteris, Phegopteris connectilis, D. expansa, Huperzia selago. У деревостані зустрічаються Betula pendula, Рopulus tremula, в підліску R. idaeus L., на приструмкових терасах: Impatiens noli-tangere, G. phaeum, Ranunculus cassubicus, R. lanuginosus, Lysimachia nummularia L., Urtica dioica, Сircaea lutetiana. 

Fagetum oxalidoso-hederosum – бучина квасеницево-плющева, поширена невеликими ділянками на схилах ярів понад потоками (Річки, Гута, Рипинська гора, Монастир та ін.). У деревостані (0,8-0,9) панує Fagus sylvatica, поодинокі Quercus robur, Betula pendula, Сarpinus betulus; Рипинська гора – часто Populus tremula, B. pendula, спорадично (тераса та схил понад потоком): Acer pseudoplatanus, A. platanoides, Fraxinus excelsior, Ulmus scabra, Cerasus avium. Підлісок (2-5%) формують: Sambucus nigra, Rubus hirtus, Euonymus verrucosa, трапляються Daphne mezereum, E. europaea, S. racemosa, Sorbus aucuparia, Viburnum opulus, дуже рідко –Сornus sanguinea, Corylus avellana; в підрості (5-10%) переважають бук, явір, часто – клен гостролистий, іноді в’яз, черешня, клен польовий. Трав’яний покрив розріджений (25-50%) співпанують: Hedera helix, Galeobdolon luteum, Oxalis acetosella, Galium odoratum, Dryopteris filix-mas, Athyrium filix-femina, місцями Stellaria holostea, Maіanthemum bifolium, Carex pilosa, домішка: D. carthusiana, Viola sylvestris, Asarum europaeum, Aegopodium podagraria, Aposeris foetida, Pulmonaria obscura, Luzula pilosa, C. digitata, Hepatica nobilis, Poa nemoralis, Veronica officinalis, Mycelis muralis, зрідка – Lathyrus vernus, Huperzia selago, Gymnocarpium dryopteris, Phegopteris connectilis, D. expansa, трапляються  D dilatata, Aruncus vulgaris, Actaea spicata, Stachys sylvatica, Scrophularia nodosa, Polypodium vulgare, Equisetum sylvaticum, E. hyemale, Polygonatum multiflorum, C. sylvatica, Monotropa hypopitys, Orthilia secunda, Circaea lutetiana, Ajuga reptans, Polystichum aculeatum; Рипинська гора (тераса над потоком на південному схилі) – Adoxa moschatellina, Geranium robertianum, Sanicula europaea, поодиноко: Platanthera chlorantha, Campanula trachelium, Impatiens noli-tangere, Brachypodium sylvaticum та ін.; над потоками – зрідка Urtica dioica та інші гігромезофіти. В cинузії ефемероїдів (10-30%) – лише Anemone nemorosa. У наземному покриві (2-8%): Atrichum undulatum, Polytrichum formosum, Mnium punctatum, рідше – M.undulatum, Brachythecium rutabulum … 

Fageta vincosa – бучини барвінкові, рідкісні, реліктові західноєвропейські угруповання на східній, острівній межі поширення. На Україні зустрічаються у Карпатах, Розточчі-Опіллі, на Зх. Поділлі, Хотинській височині.

На території НПП трапляються нечасто і невеликими ділянками (200-500 кв.м). У порівнянні з вищеописаною групою флористично значно бідніші: лише по периферії зростають Cephalanthera damasonium, Epipactis purpurata, Melittis melissophyllum, Cypripedium calceolus, Lonicera xylosteum та ін., які не заходять у глибину фітоценозів, що можна пояснити більш потужним шаром третинних і четвертинних відкладів під ними.

Fagetum vincosumбучина барвінкова, у деревостані (0,9) панує Fagus sylvatica, зрідка в 3-у ярусі зростає Acer platanoides. У підліску (2-5%; розвинений лише на південному схилі, на північному його заміщає густий підріст) – Sambucus nigra, Staphylea pinnata, спорадично – Corylus avellana, Euonymus verrucosa, зрідка – S. racemosa, Frangula alnus, Viburnum opulus; на північному схилі – Rubus hirtus; в підрості (значно вищий і густіший на північному схилі) –бук та клен гостролистий, на північному схилі – явір, зрідка – в’яз гірський… У трав’яному покриві (70-80%) панує Vinca minor, домішка: Hepatica nobilis, Asarum europaeum, Viola mirabilis, Galium odoratum, менше: Galeobdolon luteum, Aegopodium рodagraria, Polygonatum multiflorum, Chelіdonium majus L., G. aparine L.; на північному схилі, крім того: Hedera helix, Maіanthemum bifolium, Lathyrus vernus, Stellaria holostea, спорадично – Dryopteris filix-mas, Athyrium filix-femina, Paris quadrifolia, Actaea spicata. В синузії ефемероїдів (65%) – Anemone nemorosa, на північному схилі – Isopyrum thalictroides.

На Святій горі зростають серед значно переважаючих їх за площею Acereto-Fraxineto-Fagetum staphyleosum і F. hederosum, на Пліснeську – серед F. carocosum (pilosae).

 Fagetum oxalidoso-maianthemosumFagetum caricosum (brizoiditis) Fagetum oxalidoso-maianthemosumOxalis acetosella характерний вид кислуватих бучинFagetum oxalidoso-maianthemosum, ур. Дзюравий міст

Fageta sparsiherbosa – бучини рідкотравні, рідкісні для Пн.-Зх. Поділля угруповання на межі ареалу. На Україні поширені у Карпатах, Розточчі-Опіллі. Нечасто трапляються на схилах північної та південної експозиції високих пасм регіону (гори Синьоха, Білоха, Свята, Вежа, Обертасова, ур-ща Громадський ліс, Кобцево, Дзвінець, Гутище та інші), на поганодренованих і малоеродованих вододілах з рівною або ледве нахиленою поверхнею (ур-ща Дзюравий міст, Опаки). Грунти свіжі середньорозвинені сіроземи на карбонатних породах. Характерною особливістю цієї групи бучин є розріджений (до 1–5 (20) % пр. вкриття) трав’яний покрив і підлісок (розвивається лише у “вікнах”) у літній період, хоча структурно його часто заміщає підріст, переважно бука. Очевидно, це збірна група асоціацій, яка об’єднує фізіономічно однотипні фітоценози, що відповідність означенню“рідкотравний”, проте в різних орографічних та едафо-мікрокліматичних умовах флористичне ядро синтаксонів складають види різної екології та генезису (флороценотипів).

Приурочені до екотопів з найбільш оптимальними для зростання букових лісів умовами, де він виступає як особливо сильний едифікатор, що в поєднанні з орографічними особливостями на північних схилах та підвищеною вологістю субстрату – у плакорних умовах і зумовлюють їх рідкотравність. На південних схилах розріджений трав’яний покрив зумовлений, ймовірно, едафічними особливостями ділянок. В усіх випадках маємо, крім того, суттєві відмінності і мікрокліматичних умов місцезростань. 

Fagetum sparsiherbosum (boreale) – бореальна (умброфільна) бучина рідкотравна, поширені на північних, зрідка – південних схилах балок і ярів (Гута, Кобцево, Монастир). У деревостані панує Fagus sylvatica, рідкo: Populus tremula, Betula pendula, Сarpinus betulus. У підліску (1-5%, vir) Rubus hirtus, Sorbus aucuparia, Sambucus racemosa, Euonymus verrucosa, Frangula alnus, Viburnum opulus; у низькому підрсті (5%) домінує бук, рідше – граб і осика, зрідка явір, ялина, черешня, липа, клен гостролистий. Трав’яний покрив (1-10%) формують: Maіanthemum bifolium, Oxalis acetosella, Carex pilosa, Galium odoratum, Galeobdolon luteum, Stellaria holostea, спорадично: Dryopteris carthusiana, D. filix-mas, Athyrium filix-femina, C. digitata, Luzula pilosa, Viola sylvestris, Poa nemoralis, Mycelis muralis, Polygonatum multiflorum, Veronica officinalis, Hieracium murorum, H. lachenalii, H. sabaudum, C. sylvatica, Pyrola minor, Orthilia secunda, Vaccinim myrtillus (Кобцево), зрідка: Gymnocarpium dryopteris, Huperzia selago, Monotropa hypopitys, D. expansa, D. dilatata, Platanthera chlorantha; ур. Монастир – Equisetum telmateia, Veronica montana, Phegopteris connectilis. У наземному покриві (2-5%) – Polytrichum formosum, Atrichum undulatum, Pohlia nutans, зрідка – Leucobryum glaucum (Hedw.) Angstr. … В синузії ефемероїдів (3-20%) – Anemone nemorosa. 

Acereto-Fraxineto-Fagetum maianthemosum, A.-F.-F. galeobdolosum. ур. Вежа, верх північного схилу і тераса; заміщає у вологих балках Fagetum sparsiherbosum і є перехідною ланкою до Acereto-Fraxineto-Fagetа dentariosа, які розташовані навколо. У  деревостані (0,9) домінує Fagus sylvatica із значною домішкою Acer pseudoplatanus, Fraxinus excelsior, на терасі – Picea abies, Tilia cordata, Quercus robur, Carpinus betulus, A. platanoides, Ulmus scabra, Сerasus avium. Чагарниковий ярус – відсутній, на терасі (5%) – Rubus hirtus, зрідка – Sorbus aucuparia; у низькому підрості (2-3%) переважають бук, клен гостролистий і явір, зрідка – в’яз гірський. У трав’яному покриві (5-10%, на терасі – до 30%) співпанують: Maianthemum bifolium, Oxalis acetosella, Galeobdolon luteum, місцями – Hedera helix, з домішкою: Polygonatum multiflorum, Stellaria holostea, Dryopteris filix-mas, D. carthusiana, D. expansa, Athyrium filix-femina, часто – Gymnocarpium dryopteris, трапляються: D. dilatata, Huperzia selago. В синузії ефемероїдів (15-25%) – Anemone nemorosa. 

Fagetum sparsiherbosum (nemorale) – неморальна (термофільна) бучина рідкотравна, поширені на південних та південно-західних схилах із свіжими, малопотужниими сіроземами із включенням вапнякового щебеню, які залягають на материнських карбонатних породах (гори Свята, Жулицька, Гаварецька, Кобцево, Білоха, Городисько та ін.). У деревостані (0,9) незначна домішка (в більшості – поодинока і непостійна) Acer platanoides, A.pseudoplatanus, Tilia cordata, Сarpinus betulus, Ulmus scabra, Quercus robur, Pinus sylvestris, Fraxinus excelsior, Q. petraea. В підліску (1%) – Euonymus verrucosa, Cornus sanguinea; Staphylea pinnata, Lonicera xylosteum (Свята, Жулицька, Гаварецька); зрідка: Daphne mezereum, Сorylus avellana, Rubus hirtus, vir – Sorbus aucuparia, Viburnum opulus, Rosa dumalis; переважно добре розвинений (5-20%), але низький (як і весь підлісок: до 0,5-1,5 м) підріст бука, клена гостролистого, явора, в’яза гірського, зустрічаються граб, липа серцелиста, ясен, клен польовий. Трав’яний покрив розріджений (3-5 до 10-15%), тут переважають: Maianthemum bifolium, Asarum europaeum, Hepatica nobilis, Lathyrus vernus, Galium odoratum, Viola mirabilis, V. sylvestris, Melica nutans, Convallaria majalis, Сarex digitata, Poa nemoralis, Actaea spicata, Galeobdolon luteum, Stellaria holostea, Cruciata glabra (L.) Ehrend., Polygonatum multiflorum, Pulmonaria obscura, Sanicula europaea, спорадично поширені: Mercurialis perennis, Mycelis muralis, Campanula persicifolia, Aposeris foetida, Luzula pilosa, Festuca gigantea, Hieracium murorum, H. lachenalii, H. sabaudum, Aegopodium podagraria, Ajuga reptans, Orthilia secunda, L. niger, C. trachelium, Clematis recta L. і Pyrethrum corymbosum (L.) Scop. (vir), Veronica officinalis, Epipactis helleborine, Neottia nidus-avis, Platanthera chlorantha, Melittis melissophyllum, Cephalanthera damasonium, C. rubra (Свята, Білоха, Синьоха, Кобцево, Громадський ліс), Cypripedium calceolus (Жулицька, Городисько, Свята), зрідка: Corallorhiza trifida (Білоха, Свята), V. chamaedrys, Leucanthemum vulgare Lam., Hedera helix (Кобцево та ін.), Astragalus glycyphyllos, Symphytum tuberosum (Дзвінець), Salvia glutinosa, Lilium martagon (Білоха). У синузії ефемероїдів (25%) – Anemone nemorosa, зрідка (Дзвінець) – Galanthus nivalis, групи Ficaria verna. У наземному покриві – поодинокі куртини Polytrichum formosum, Atrichum undulatum. 

Fagetum maianthemosum – бучина веснівкова, типові для Пн.-Зх. Поділля угруповання. Поширені спорадично по територїї регіону (ур-ща Річки, Свята, Лиса, Городисько, Кобцево, Дзюравий міст, Рипин, Гаварецька, Гута), де зустрічаються на південних і південно-західних схилах балок, високих горбів, пасм, рідше – на вододілах. У деревостані (0,9) домінує Fagus sylvatica, дуже рідко трапляються поодинокі, часто пригнічені особини Tilia cordata, Carpinus betulus. Підлісок у більшості ценозів фактично відсутній, спорадично зростають переважно віргінільні особини – Sambucus nigra, S. racemosa, Rubus hirtus, Euonymus verrucosa, Cornus sanguinea, Daphne mezereum, на Святій горi (добре розвинений) Staphylea pinnata та Lonicera xylosteum, зрідка: Corylus avellana, Sorbus aucuparia, Crataegus сurvisepala, Frangula alnus; в підрості (3-10%): бук, клен гостролистий, явір, рідше – липа серцелиста, в’яз, черешня, ясен, ялина. У трав’яному покриві (40%) панує Maianthemum bifolium, домішка незначна (до 5-10, зрідка – до 20% пр. вкриття) – Asarum europaeum, Galium odoratum, Lathyrus vernus, Hepatica nobilis, Viola mirabilis, Convallaria majalis, Actaea spicata, Sanicula europaea (складають значну домішку лише на Святій горі), Galeobdolon luteum, Poa nemoralis, Stellaria holostea, Dryopteris filix-mas, D. carthusiana, Carex digitata, C. sylvatica, Athyrium filix-femina, Pulmonaria obscura, Polygonatum multiflorum, Mycelis muralis, Melica nutans, Scrophularia nodosa, Viola sylvestris, спорадично – Milium effusum, Сampanula persicifolia, Veronica officinalis, Oxalis acetosella, Luzula pilossa, Orthilia secunda, Solidago virgaurea L., Galeopsis pubescens, Aposeris foetida, Aegopodium podagraria, Paris quadrifolia, Vicia sylvatica, Cephalanthera damasonium, Platanthera chlorantha, Neottia nidus-avis, Hieracium murorum, H. lachenalii; зрідка: H. sabaudum (Кобцево, Річки, Дзюравий міст), С. rubra (Свята гора, Синьоха, Кобцево), Mercurialis perennis, Lilium martagon, Salvia glutinosa, Aquilegia vulgaris, Melittis melissophyllum (Свята гора), Monotropa hypopitys, Hedera helix (Кобцево), Gymnocarpium dryopteris (Лиса). У синузії ефемероїдів (5-20%) – Anemone nemorosa. В наземному покриві (до 1%) – поодинокі куртини Polytrichum formosum, рідше – Atrichum undulatum та ін. 

Fageta caricosa – бучини осокові, типові для Пн.-Зх. Поділля угруповання. На Україні поширені у Карпатах, Розточчі-Опіллі, на Зх. Поділлі. Приурочені до виположених вершин горбів і пасм, зрідка – верхніх пологих частин схилів (їх лобових частин) південної й південно-західної, зрідка – західної експозицій, часто межують і поступово переходять одна в одну. Широкі, блюдцеподібно увігнуті вершини пасм і їх пологі схили з погано дренованими, оглеєними сіроземами займають F. caricosum (brizoiditis), а опуклі лобові частини і більш-менш круті та пологі схили балок, долин і ярів з добре дренованими, свіжими сіроземами, – F. caricosum (pilosae). У їх складі зрідка трапляються раритетні види, за винятком деяких F. caricosum (pilosae) схилів балок, ярів і пасм.

Fagetum caricosum (pilosae) – бучина волосистоосокова, поширені на південних схилах пасм і високих горбів, переважно у верхній, лобовій їх частині, рідше – на пологих західних схилах (Пліснeсько, Рипин, Річки, Дзвінець, Монастир, Свята, Хомець, Жулицька, Глодова, Дерев’янки, “Ліс в околицях Верхобужа”). Грунти – потужні свіжі сіроземи, які сформовані на окисленому і деградованому шарі лесу та підстелені вапняками. У деревостані поодиноко трапляються Tilia cordata, Acer pseudoplatanus, A. platanoides, на вершинах – Quercus robur, Carpinus betulus, Populus tremula. В підліску (2-5%) – Sambucus nigra, Euonymus verrucosa, Rubus hirtus, R. idaeus, Сorylus avellana, Sorbus aucuparia (vir), Daphne mezereum, місцями – Lonicera xylosteum, Staphylea pinnata, E. europaea; підріст (5-15%) формують: бук, явір, клен, липа, зрідка – ялина, в’яз, клен польовий, ясен, граб. У трав’яному ярусі (30-60%) домінує Carex pilosa, незначна домішка (1-5%): Galeobdolon luteum, Galium odoratum, Oxals acetosella, Stellaria holostea, Maianthemum bifolium (у зволожених яружних пониженнях їх роль зростає до 5-10%), Lathyrus vernus, Asarum europaeum, Ajuga reptans, Aegopodium podagraria, Viola sylvestris, Pulmonaria obscura, Polygonatum multiflorum, Athyrium filix-femina, Dryopteris filix-mas, D. carthusiana, C. sylvatica, C. digitata, Hepatica nobilis, Milium effusum, Mycelis muralis, Mercurialis perennis, трапляються: Geranium robertianum, Luzula pilosa, Platanthera chlorantha, L. niger, Dactylis glomerata L., Galeopsis pubescens, Campanula persicifolia, Scrophularia nodosa, Epilobium montanum, Poa nemoralis, на більш вологих схилах ярів, балок (Гута, Рипин, Річки) – Orthilia secunda, Circaea lutetiana, Stachys sylvatica, Paris quadrifolia, Sanicula europaea, Salvia glutinosa, Aposeris foetida, D. expansa, Hedera helix, Huperzia selago, Gymnocarpium dryopteris, Phegopteris connectilis, Monotropa hypopitys, Cephalanthera damasonium, дуже рідко – Astrantia major (Пліснeсько), Hordelymus europaeus (Дерев’янки). Наземний покрив (1%) – Polytrichum formosum, Atrichum undulatum, Brachythecium sp. 

Fagetum caricosum (brizoiditis) – бучина трясучковидноосокова, рідкісні для Пн.-Зх. Поділля угруповання. Невеликі їх масиви у верхів’ї р.Бужок, а також на вододілі Бужок-Луг (Гутище, Пліснeсько, Дзюравий міст). У деревостані (0,8-0,9) відсутня домішка інших видів, Fagus sylvatica формує декілька ярусів, а його підріст складає основу підліску; місцями у першому ярусі поодиноко зростає Larix decidua Mill. У підліску панує Rubus hirtus (5-10%), домішка: Sambucus racemosa, S. nigra, R. idaeus, Sorbus aucuparia, Euonymus europaea; в підрості (3-5%) – явір, клен гостролистий. У трав’яному покриві панує Carex brizoides (10-70%), значна домішка – Athyrium filix-femina, Dryopteris filix-mas,  D. carthusisna, Stellaria holostea, Maianthemum bifolium, Carex sylvatica, розсіяно: D. dilatata, Festuca gigantea, Poa nemoralis, Circaea lutetiana, Сalamagrostis epigeios, Impatiens noli-tangere, I. parviflora DC., Equisetum sylvaticum, Urtica dioica, Mycelis muralis, Galium odoratum, Epilobium montanum, Hieracium lachenalii, H. murorum, H. sabaudum, Luzula pilosa, Scrophularia nodosa, Сhamerion angustifolium, більшість з яких росте по периферії ценозу. На сухих місцях трапляються острівці, де панують Hedera helix, Maianthemum bifolium, Viola sylvestris, Asarum europaeum. На перезволожених ділянках, де вода часто застоюється на поверхні домінує Carex remota з домішкою: Scirpus sylvaticus L., Juncus effusus L., Urtica dioica, Deschampsia caespitosa (L.) Beauv., Mentha arvensis L., E. parviflorum Schreb.,I. noli-tangere. У наземному покриві (до 1-2%) Polytrichum formosum, зрідка – Mnium undulatum, M. punctatum.

В результаті суцільних рубок відбувається кардинальна зміна флористичного складу угруповання: буковий підлісок майже повністю знищується, молодий деревостан формують осика, береза, верба козяча, з домішкою бука і граба. В підліску і трав’яному ярусі масово розростаються R. hirtus, J. effusus, С. epigeios, які частково витісняють C. brizoides. 

Fagetum aposeridosum бучина апозерисова, дуже рідкісне угруповання, у трав’яному покриві якого переважає центральноєвропейський монтанний вид. Невеликі ділянки фрагментарно зустрічаються на південному схилі пасма з пересіченим мезорельєфом, де займають порівняно краще зволожені ділянки на західному схилі понад яром та схилі вздовж невеликого потоку, і  незначні прилеглі території (ур. Громадський ліс). Знаходяться в «оточенні» Fagetum sparsiherbosum (praeboreale) і F. caricosum (pilosae).

У деревостані (0,8-0,9) панує Fagus sylvatica, трапляються Carpinus betulus, A. campestre (над потоком), Tilia cordata. В підліску (2-3%) зростають: Euonymus verrucosa, E. europaea (vir), Cornus sanguinea; рясний підріст (5-10%) бука, кленів гостролистого, явора, польового, зрідка – ясена. Трав’яний покрив мозаїчний (20-40%), переважає Aposeris foetida, домішка: Asarum europaeum, Hepatica nobilis, Galium odoratum, Galeobdolon luteum, Stellaria holostea, Viola mirabilis, V. sylvestris, Maianthemum bifolium, Lathyrus vernus, рідше: Carex sylvatica, C. digitata, Luzula pilosa, Poa nemoralis, Oxalis acetosella, Ajuga reptans, Melica nutans, C. pilosa, Milium effusum, менш поширені – Ranunculus cassubicus, Mycelis muralis, Dryopteris filix-mas, D. carthusiana, Athyrium filix-femina, Aegopodium podagraria, Veronica officinalis, Scrophularia nodosa, Geranium robertianum, Fragaria vesca, Urtica dioica, C. persicifolia, L. niger, Campanula trachelium, Hieracium murorum, Epipactis helleborine, Neottia nidus-avis, Cephalanthera rubra, C. damasonium, по периферії – Corallorhiza trifida, H. lachenalii, H. sabaudum, Lilium martagon. В синузії ефемероїдів (35%) – Anemone nemorosa. 

Fagetum rubosum (hirti) бучина шорсткоожинова, рідкісні для Пн.-Зх. Поділля угруповання. Трапляються невеликими ділянками на вершинах пасм, також на пологих північних і західних схилах балок та ярів (ур-ща Пліснeсько, Гутище, Колтів, Дзюравий міст, Рипин, Хомець…).

У деревостані панує Fagus sylvatica, трапляються Acer platanoides і Сarpinus betulus. В підліску (10-40%) переважає Rubus hirtus, незначна домішка: Sambucus nigra, S. racemosa, Sorbus aucuparia, зрідка – Euonymus verrucosa, Daphne mezereum; добре розвинений (5-10%) підріст бука, клена, явора, рідше – в’яз гірський, граб, черешня, ялина. Трав’яний  покрив (5-20%) формують: Dryopteris filix-mas, D. carthusiana, Athyrium filix-femina, Galeobdolon luteum, Maіanthemum bifolium, Hepatica nobilis, Carex sylvatica, Viola sylvestris, Stellaria holostea, Galium odoratum, Oxalis acetosella, Milium effusum, спорадично зростають: Festuca gigantea, Poa nemoralis, Pulmonaria obscura, C. digitata, C. brizoides, Lathyrus vernus, Scrophularia nodosa, Luzula pilosa, Hordelymus europaeus, Gymnocarpium dryopteris (Гута), Aegopodium podagraria; місцями зустрічаються невеликі ділянки, на яких співдомінують у трав’яному покриві (30%) Hedera helix, C. pilosa, M. bifolium, домішка D. filix-mas, G. odoratum, Asarum europaeum, є Moehringia trinervia, Platanthera chlorantha. У наземному покриві розсіяно зростають Atrichum undulatum, Polytrichum formosum, Mnium punctatum та ін. 

Fagetum aegopodiosum бучина яглицева, рідкісні для Зх. України угру-повання. Поширені у Розточчі-Опіллі, на Гологоро-Кременецькому пасмі, Зх. Поділлі. У регіоні зустрічаються зрідка, де займають верхні частини західних схилів балок (ур-ща Рипин, Щолоп та ін.), південні макросхили пасм (понад ярами: Підлиська гора, Тераси), положисті вершини високих горбів та пасм (Городисько, Свята, Гаварецька).

У деревостані (0,8-0,9) панує бук, значна домішка – Acer platanoides, A. pseudoplatanus, іноді Сarpinus betulus, трапляються: Tilia cordata, Сerasus avium, Ulmus scabra, Pinus sylvestris, Fraxinus excelsior. У підліску (3-7%) панує Sambucus nigra, рідше Euonymus verrucosa, Daphne mezereum, зрідка – E. europaea, Corylus avellana, Cornus sanguinea, Lonicera xylosteum (Свята гора); у підрості (5%) співпанують бук, явір, клен гостролистий, трапляються липа, в’яз, клен польовий, граб, черешня. Увисокому трав’яному покриві (50-80%) переважають: Aegopodium podagraria, Galeobdolon luteum, Galium odoratum, Asarum europaeum, Stellaria holostea, Lathyrus vernus, Hepatica nobilis, Pulmonaria obscura, Viola sylvestris, Ajuga reptans, Mercurialis perennis, Hedera helix, Aposeris foetida, Oxalis acetosella, V. mirabilis; Adoxa moschatellina (Свята гора і Щолоп; ці ділянки на терасах у верхніх частинах вологих схилів – типові Сarpineto-Fageta), менше: Sanicula europaea, Polygonatum multiflorum, Actaea spicata, Carex digitata, Dryopteris filix-mas, Stachys sylvatica, Paris quadrifolia, трапляються: C. sylvatica, Ranunculus cassubicus, Milium effusum, Geranium robertianum, Urtica dioica, Scrophularia nodosa, Moehringia trinervia, Campanula trachelium, зрідка трапляються (на ділянках з Mercurialis perennis і Hedera helix) – Lilium martagon, Cephalanthera damasonium, межа з F. sparsiherbosum – Hieracium murorum. В синузії ефемероїдів (30-50%) Anemone nemorosa, A. ranunculoides, Corуdalis solida, C. cava, Isopyrum thalictroides, зрідка – Galanthus nivalis. У наземному покриві – спорадично Atrichum undulatum, Mnium punctatum та ін. 

Fagetum galeobdolosum бучина зеленчукова, типові для Пн.-Зх. Поділля угруповання. В Україні поширені на Розточчі-Опіллі, Гологоро-Кременецькому пасмі, Зх. Поділлі. Спорадично трапляються на схилах різних румбів, вершинах пасм та останців (ур-ща Пліснeсько, Підлиська гора, Свята гора, Громадський ліс, Щолоп, Кобцево і ін.).

У деревостані (0,8-0,9) домінує Fagus sylvatica, часто трапляються Tilia cordata, Сarpinus betulus, зрідка Quercus robur. В підліску (1-5%): Sambucus nigra, Euonymus verrucosa, зрідка – E. europaea (vir), Daphne mezereum, R. idaeus, Cornus sanguinea, S. racemosa, Viburnum opulus; добре розвинений (3-7%) підріст бука, клена гостролистого і явора, є – в’яз гірський, липа серцелиста, граб, черешня, ясен, ялина. У трав’яному покриві домінує Galeobdolon luteum, з домішкою: Asarum europaeum, Hepatica nobilis, Galium odoratum, Stellaria holostea, Dryopteris filix-mas, D. сarthusiana, Athyrium filix-femina, Viola sylvestris, Pulmonaria obscura, місцями – Aegopodium podagraria, Lathyrus vernus, Hedera helix, рідше – Actaea spicata, Polygonatum multiflorum, Galeopsis pubescens, Carex sylvatica, Milium effusum, Scrophularia nodosa, Paris quadrifolia, Adoxa moschatellina, Urtica dioica, Stachys sylvatica, C. digitata, Ajuga reptans, Geranium robertianum, зрідка Luzula pilosa, Mycelis muralis, Circaea lutetiana, С. remota, Aposeris foetida, Alliaria petiolata, Neottia nidus-avis. У синузії ефемероїдів (30%) панує Anemone nemorosa, зрідка – A. ranunculoides, Corуdalis solida, C. cava.