Зміст

БОЛОТНА І ВОДНА РОСЛИННІСТЬ



Болотна рослинність Верхобужжя представлена трав’яно- та осоково-моховими формаціями евтрофного типу – Cariceta appropinquatae, C. vesicariae, C. acutae, Molinieta caeruleae, Phragmiteta australis, Scirpeta sylatici, зрідка: Cariceta elatae, Comareta palustris, Calamagrostideta neglectae.

На Пн.-Зх. Поділлі проходить східна межа поширення атлантично-центральньоєвропейських евтрофних карбонатних боліт з пануванням гірсько-океанічних, монтанно-субальпійських та неморально-монтанних видів (Cladium mariscus (L.) Pohl, Carex davalliana Smith, C. paniculata L., С. hostiana, Schoenus ferrugineus L. і ін.), які формують моно- та олігодомінантні угруповання і як одні із найбільш рідкісних включені у державну Зелену книгу. До їх складу входить група примежовоареальних видів різного генезису (Valeriana simplicifolia, Swertia perennis L., Carex flacca, Tofieldia calyculata, Crepis mollis), ендем Pinquicula bicolor Woloszcz, ряд представників зозулинцевих (Dactylorhiza majalis, D. incarnata (L.) Soo, D. fuchsii (Druce) Soo, Epipactis palustris (L.) Crantz) та раритетних для Верхобужжя європейців: Dianthus stenocalyx Juz., Listera ovata, Gentiana pneumonanthe L., Thelypteris palustris Schott, Thalictrum aquilegifolium.

Найбільший болотний масив з участю вказаних вище угруповань зберігся в межах Колтівської улоговини – широкої заболоченої долини, виробленої в карбонатних породах Верхобузького пасма численними потоками з навколишніх схилів, які і формують р. Зх. Буг. Заболоченість цієї території в значній мірі зумовлена потужним підпором вологи, якою насичений підстилаючий вапняковий алювіально-делювіальний субстрат. В минулому такі болота були поширені на всьому протязі долини р. Зх. Буг і її численних приток в межах пасма, на що вказує велика кількість більших або менших їх залишків (від 1-2 до 100 кв.м), які збереглись від осушення у найбільш обводнених частинах заплави (околиці сіл Колтів, Опаки, Руда-Колтівська, Сасів, Бір, Грабово).

SCHOENETO (FERRUGINEI)-HYPNETA, ур. ДовжокVeratrum lobelianumVeratrum lobelianumевтрофне карбонатне болото Epipactis palustris на осоковому болоті (підніжжя гори Білоха)

Схилові болота. На більш-менш крутих схилах долини р. Зх. Буг і її приток часто на денну поверхню виклинюються підгрунтові води, які утворюють заболочені присхилові тераси та неширокі заболочені шлейфи вздовж потічків, що й зумовлює формування відповідного типу рослинності. У поєднанні з мікрокліматичними і грунтово-геологічними особливостями (близькі, насичені вологою материнські карбонатні породи, південні й південно-західні термофільні схили та підвищена вологість повітря), створюються сприятливі передумови для формування лучно-болотних екофлоротопологічних комплексів з пануванням як типових, так і реліктових видів. Тут поширені угруповання формацій Cariceta paniculatae, C. acutae, Equiseteta telmateiae, E. palustris, Phragmiteta australis, Scirpeta sylvatici та інших, які формують північноподільські схилові болота – мініаналоги карпатських «висячих боліт». У регіоні даний тип боліт, що має у гірських районах Цн. Європи значне поширення, відповідну зональну приуроченість та специфічний видовий склад, зустрічається зрідка, не займає значних площ і значно бідніший у видовому відношенні. Проте наявність у складі його флористичного ядра Carex paniculata – характерного виду середньоєвропейських схилових боліт, який знаходиться у регіоні в ізольованому локалітеті на східній межі ареалу, Equisetum telmateia – реліктового виду, що також перебуває на Верхобузькому масиві на східній, острівній межі західноєвропейського фрагменту ареалу, також C. davalliana, C. hostiana, C. flacca, Valeriana simplicifolia, Cerastium sylvaticum, Leucojum vernum, Primula elatior, Listera ovata, Dactylorhiza majalis, Carex otrubae Podp.,  які поширені в межах угруповань спорадично й часто, вказує на реліктовий характер місцезростання і мікрорефугіальність цих екотопів.

Водна раритетна рослинність Верхобужжя представлена лише одним невеликим локалітетом формації Nuphareta luteae, який перебуває під значним антропогенним пресом і збереження якого в перспективі виглядає мало ймовірним при існуючому способі рибозаготівлі. Серед типових значно поширені угруповання Sparganieta vulgaris, Phragmiteta australis, Typheta latifoliae, Schoenoplecteta lacustris та інші.