Зміст

ACERETO-FRAXINETO-FAGETA – кленово-ясенові бучини



Stellario holosteae-Fagetum dentarietosum Stellario holosteae-Fagetum dentarietosum Acereto-Fraxineto-Fagetum Acereto-Fraxineto-Fagetum

Субформація ACERETO-FRAXINETO-FAGETA – кленово-ясенові бучини 

Рідкісні для України угруповання. Приурочені до схилів різних експозицій і крутизни “гір-останців” підподільського району, менше – південних і західних схилів пасм з неглибокими сіроземами, які підстелені верхньокрейдяними мергелями. Близьке залягання карбонатного субстрату зумовлює проникнення у деревостан значної кількості явора, ясена, клена гостролистого, липи і в’яза гірського та розрідження його намету і завдяки еколого-мікрокліматичним особливистям біотопів – зростання тут цілого ряду раритетів.

Часто зустрічаються на межі з лучно-степовою рослинністю, що вказує на близьке залягання вапнякових порід та на крайні для бука екологічні умови місцезростань (як і в цілому для лісової рослинності). Низка лучно-степових, лісостепових і світлолюбивих (переважно, реліктових) бореальних видів проникає під намет яворово-ясенових бучин: віргінільні особини Rosa dumalis Bechst. та Rubus caesius L., а також Primula veris L., Clematis recta, Polygonatum odoratum (Mill.) Druce, Pyrethrum corymbosum, Cypripedium calceolus, Melittis melissophyllum, зрідка: Anthericum ramosum L., Carex montana L., Clinopodium vulgare L., Digitalis grandiflora, Solidago virgaurea, Vincetoxicum hirundinaria Medik., Silene nutans L., Coronilla varia L., та багато інших. Майже виключно до цієї групи приурочений раритет Staphylea pinnata, лише в цих лісових ценозах (поряд із лучними степами і луками) зростають Cimicifuga europaea, Laserpitium latifolium, Inula conyza, Veratrum nigrum, Epipactis atrorubens (Hoffm. ex Bernh.) Schult., Galium polonicum, лише в таких типах бучин – Aconitum moldavicum та Convallaria majalis. З іншого боку сюди заходить ряд мезогігрофітів: Ranunculus lanuginosus, Stellaria nemorum, Geranium robertianum, Chaerophyllum aromaticum, Urtica dioica, Glechoma hederacea L., Anthriscus nitida, G. phaeum, Lamium maculatum, Galium aparine та деякі інші.

Acereto-Fraxineto-Fageta fruticosa – кленово-ясенові бучини чагарникові, середньоєвропейські бучини на східній межі поширення. На Україні зустрічаються на крутих схилах Гологоро-Кременецького пасма, де третинні й четвертинні відклади найбільше змиті, сеноманські білі мергелі залягають найближче до поверхні; в грунті значний вміст вапнякового щебеню.

У їх складі – ціла група переважно термофільних кальцефільних раритетів, більшість з яких охороняється на державному та регіональному рівнях.

Якщо простежити поширення A.-F.-F. sambucosum та A.-F.-F. staphyleosum по території долини р. Зх. Буг, можна виявити певні закономірності. Бучини клокичкові масово зростають на схилах горбів і пасм західної частини, яка найбільш денудаційно вироблена, з найменшою потужністю четвертинних та третинних відкладів і близьким заляганням карбонатних порід. На це вказує і приуроченість до цієї території переважної більшості лучно-степових ділянок з дерново-карбонатними ґрунтами і вапняковими відслоненнями. На перший погляд, дещо осторонь стоїть анклав «клокичників» в глибині прохідної долини (ур. Дерев’янки), але і тут ми маємо аналогічну картину: вони сконцентровані в усті «старого» яру, який при виході на долину р. Зх. Буг увінчаний останцем (гора Кальварія) з лучно-степовою рослинністю. При просуванні в глибину долини, а також у верхів’я балок і ярів, на подібних формах рельєфу (більш-менш круті схили різних експозицій і прилеглі частини вершин) з більш потужними ґрунтами і глибшим заляганням вапняків зростають уже бучини чорнобузинові. Особливо цікавими є ділянки схилів, на яких ці угруповання зустрічаються разом. Кидається в очі їх помітно відмінний як структурно, так і флористично трав’яний покрив. У F. staphyleosum значно менша участь мезофітів (за винятком північних схилів), особливо Stellaria holostea, Aegopodium podagraria, Galeobdolon luteum, Oxalis acetosella, Athyrium filix-femina, і майже відсутні мегатрофи та гігромезофіти (Urtica dioica, Geranium robertianum, Stachys sylvatica, Geum urbanum, Adoxa moschatellina, Alliaria petiolata, Lapsana communis L. та ін.). Тут значно більше Mercurialis perennis, Hedera helix, Maіanthemum bifolium, Hepatica nobilis, V. mirabilis, Convallaria majalis, і велика група раритетів (у F. sambucosum поодиноко трапляються лише по периферії і на межі з F. staphyleosum – Cephalanthera damasonium, Melittis melissophyllum).

Acereto-Fraxineto-Fagetum staphyleosum – кленово-ясенові бучини клокичкові, рідкісні для України угруповання, домінант чагарникового ярусу яких – балканський, реліктовий вид на північній межі диз’юнктивного ареалу, що внесений до республіканської “Червоної книги”. Поширені на горах Свята, Жулицька, Гаварецька, Висока, Рипинська, Колтівська, Сторожиха, Підлиська, Манич, Біла, в ур. Дерев’янки…, де приурочені до крутих південних, західних, північно-західних схилів та вершин з близьким заляганням верхньокрейдяних білих мергелів. У деревостані (0,7-0,9) домінує Fagus sylvatica, значна домішка: Acer pseudoplatanus; A. platanoides, Fraxinus excelsior, Tilia cordata, Ulmus scabra, трапляються: Quercus robur, Q. petraea, Carpinus betulus, Cerasus avium, Pinus sylvestris. В підліску (15-50%) домінує Staphylea pinnata, значна домішка (до 2-10%) – Sambucus nigra, Lonicera xylosteum, Corylus avellana, Cornus sanguinea, Euonymus verrucosa, E. еuropaea, Viburnum opulus, Daphne mezereum, Crataegus сurvisepala та Sorbus aucuparia (vir), місцями – V. lantana L.; у підрості (10-20%) переважають – бук, явір, клен гостролистий, в’яз, менше – черешня, ясен, липа серцелиста, граб, ялина, зрідка – клен польовий, дуби (Гаварецька, Свята). В результаті відмінностей екоумов місцезростань трав’яний покрив відзначається певною диференціацією, можна виділити такі субасоціації: A.-F.-F. staphyleoso-hederosoum, A.-F.-F. s.-convallariosum, A.-F.-F. s.-aegopodiosum, A.-F.-F. s.-asarosum, зрідка: A.-F.-F. s.-caricosum (pilosae), A.-F.-F. s.-vincosum, A.-F.-F. s.-maianthemosum. У трав’яному покриві (20-90%) переважають: Hepatica nobilis, Asarum europaeum, Aegopodium podagraria, Viola mirabilis, Mercurialis perennis, Galium odoratum, Hedera helix, Maіanthemum bifolium, Lathyrus vernus, Vinca minor, Convallaria majalis, Galeobdolon luteum, Polygonatum multiflorum, Carex pilosa, Pulmonaria obscura, Actaea spicata, Sanicula europaea, Stellaria holostea (Гаварецька гора), незначна домішка: Melica nutans, C. digitata, Mycelis muralis, Poa nemoralis, Aposeris foetida, Cruciata glabra, V. sylvestris, Dryopteris filix-mas (північ), спорадично: Paris quadrifolia, Ajuga reptans, Campanula trachelium, C. persicifolia, Brachypodium sylvaticum, Astragalus glycyphyllos, Vicia sylvatica, V. dumetorum, Salvia glutinosa, Cephalanthera damasonium, Lilium martagon, Melittis melissophyllum, Aconitum moldavicum, Neottia nidus-avis, Epipactis helleborine, L. niger, рідко: Stachys sylvatica, Ranunculus cassubicus, Bromus benekenii, Lathyrus laevigatus (периферія, Гаварецька гора), Cimicifuga europaea, Galium polonicum, Cypripedium calceolus, Scrophularia nodosa, D. carthusiana, Moehringia trinervia; віргінільні – Veratrum nigrum, Vincetoxicum hirundinaria, Pyrethrum corymbosum, Clematis recta, Laserpitium latifolium та ін. У синузії ефемероїдів ­(10-50%) панує Anemone nemorosa, біля підніжжів тінистих схилів і понад ярами – Isopyrum thalictroides, Corydalis solida, C. cava, Galanthus nivalis, A. ranunculoides, Gagea lutea, Dentaria bulbifera.

Після суцільних рубок (Гаварецька, Дерев’янки) відбувається відновлення підліску, в якому співпанує клокичка (10-30%); в підрості – переважають клени явір і гостролистий, ясен, бук і в’яз, у трав’яному покриві розсіяно зростає Inula conyza, трапляється – Trifolium pannonicum Jacq. (ур. Дерев’янки). S. pinnata добре поновлюється з насіння – майже у всіх ценопопуляціях більше 50% ювенільних особин.

На Святій горі лише частина угруповань містить у складі деревостану значну домішку ясена; на більшості ділянках він зростає поодиноко, іноді – відсутній, а постійну (більш або менш значну) домішку складають клени гостролистий і явір. Схожу картину спостерігаємо на Гаварецькій горі, де на 1000 кв.м маємо один ясен (1-й ярус), декілька кленів, поодиноко явір і липу (аналогічно на Рипинській горі). На Дерев’янках спорадично трапляються ясен (4 особини у 1-у ярусі), клен (1-2-й), а явір – поодиноко. Найбільш типовими є ценози із гори Жулицька, де на всіх ділянках (п’ять описів) ясен і явір співпанують або складають значну домішку у деревостані. Тому частина угруповань формально відноситься до кленових бучин. 

Acereto-Fraxineto-Fagetum sambucosum (nigrae) – кленово-ясенова бучина чорнобузинова, рідкісні для Верхобужжя фітоценози. Займають верхні частини схилів різних експозицій, частіше – південно- і північно-західні, на вершинах високих горбів (ур-ща Пліснeсько, Дзвінець, Опаки, Дерев’янки, гори Білоха, Рипинська, Городисько, Колтівська, Синьоха, Лиса, Свята). В місцях сумісного зростання з A.-F.-F. staphyleosum (Колтівська, Свята) розташовані нижче або вище по схилу. У деревостані (0,7-0,8) домінує Fagus sylvatica, домішка: Acer platanoides, A. pseudoplatanus, Fraxinus excelsior, рідше: Tilia cordata, Ulmus scabra, Сarpinus betulus, Cerasus avium, Монастир – A. campestre, Larix leptolepis L., Білоха (пересічений мікрорельєф, волога ділянка, молодий деревостан) – Salix caprea, Populus tremula, Веtula pendula. В підліску (10-20%) переважає Sambucus nigra, домішка (2-10%): Cornus sanguinea, Corylus avellana, Daphne mezereum, Euonymus europaea, E.verrucosa; північний пологий схил – Rubus hirtus, R. idaeus, термофільні ділянки – Staphylea pinnata, Lonicera xylosteum (Рипинська і Свята гори), віргінільні особини Sorbus aucuparia та Viburnum opulus, Білоха – R. сaesius; розвинений густий (5-15%) і високий (1-5 м) підріст – бук, явір, клен гостролистий, в’яз гірський, менше: липа, граб, ясен, черешня; південний схил – клен польовий, ялина та ін. У трав’яному покриві (15-60%) переважають: Aegopodium podagraria, Galium odoratum, Asarum europaeum, Galeobdolon luteum, Viola sylvestris, рідко – Mercurialis perennis, Hedera helix, на південних схилах: Maіanthemum bifolium, Hepatica nobilis, V. mirabilis, Aposeris foetida, Salvia glutinosa, менш поширені – Pulmonaria obscura, Ajuga reptans, Actaea spicata, Polygonatum multiflorum, Carex digitata, Lathyrus vernus, Sanicula europaea, Campanula trachelium, Mycelis muralis, Paris quadrifolia, Melica nutans, Poa nemoralis, Scrophularia nodosa, Dryopteris filix-mas. Цікаво, що у «вікнах», на узліссях і близько  узлісь Білохи, де майже відсутній підлісок із Sambucus nigra (південний схил, тераса), маємо чисельні популяції Platanthera bifolia, Epipactis helleborine і Neottia nidus-avis, Vicia dumetorum, нечасто – Pyrola rotundifolia L., Fragaria vesca, Trifolium alpestre L., Hypericum maculatum Crantz …; поодиноко –Cephalanthera damasonium, на Колтівській горі – Melittis melissophyllum (вони поширені на межі із фрагментом A.-F.-F. staphyleosum).

На окремих ділянках – домішка Oxalis acetosella, Stellaria holostea, Stachys sylvatica, Urtica dioica, Geranium robertianum, G. phaeum, Geum urbanum, Circaea lutetiana, Carex sylvatica, Ranunculus cassubicus, Brachypodium sylvaticum, рідше – Lamium maculatum, Festuca gigantea, Galeopsis speciosa, Glechoma hederacea, C. spicata, Lysimachia nummularia, зрідка трапляються – Alliaria petiolata, Lapsana communis, Milium effusum, Galium aparine, Anthriscus nitida, Moehringia trinervia, Listera ovata, Epilobium montanum, Athyrium filix-femina, Adoxa moschatellina, Equisetum arvense, Chelidonium majus L.; на пологому північному схилі також – Impatiens noli-tangere, D. carthusaina, поодиноко – D. dilatata, Arum alpinum, що наближає їх до A.-F.-F. dentariosa. З іншого боку (більш термофільні екотопи) – тут майже відсутній зв’язок з A.-F.-F. staphyleosum і A.-F.-F. varioherbosum. В синузіі ефемероїдів (10-30%) панує Anemone nemorosa, домішка: Corуdalis cava, C. solida, A. ranunculoides, Isopyrum thalictroides, Galanthus nivalis (Дзвінець), на терасі і північному схилі – групи Gagea lutea, Ficaria verna.

Як і у випадку з A.-F.-F. staphyleosum, більшість фітоценозів має деревостан типової структури, менша частина – не містить у його складі  ясена, якого, фактично, заміщає клен гостролистий, оскільки він значно переважає тут явора. 

Acereto (platanoidis)-Fraxineto-Fagetum convallariosum кленово-ясенова бучина конвалієва, рідкісні для України угруповання з пануванням реліктового виду, який має обмежене поширення у складі формації, та підвищені лікарські і декоративні властивості. Невеликі ділянки трапляються у верхній частині (лоб)  південно-західного схилу гори Білоха і на північному – Жулицької. У першому випадку угруповання знаходиться на зломі пасма, де вінчає мезотермофільну лісову рослинність (поруч – фрагменти Pinetum caricosum (humilis), Fagetum sparsiherbosum (praeboreale)  і A.-F.-F. sambucosum (nigrae), тому ця ділянка має найменшу потужність третинних і четвертинних відкладів; в цій частині пасма A.-F.-F. staphyleosum відсутні), в другому – поруч з A.-F.-F. staphyleosum, але на значно більш пологому схилі з дещо глибшим заляганням вапняка, перехідна ланка від A.-F.-F. sambucosum до A.-F.-F. staphyleosum. У деревостані (0,7-0,8) панує Fagus sylvatica, із значною домішкою  Fraxinus excelsior, Acer platanoides, A. pseudoplatanus, Tilia cordata, спорадично – Ulmus sсabra, зрідка – Carpinus betulus, Quercus robur. Підлісок (0,1-0,2) формують: Corylus avellana, Cornus sanguinea, vir –Viburnum opulus, Sorbus aucuparia, на Білосі – часто Euonymus verrucosa, E. europaea, Sambucus nigra, S. ebulus L. (“вікнo”), Daphne mezereum; на Жулицькій – часто Staphylea pinnata (vir);  добре розвинений (10%) підріст бука, клена гостролистого, явора, в’яза гірського, рідше – липа серцелиста, ясен, зрідка – граб. У трав’яному покриві (30-75%) панує Convallaria majalis, значна домішка (2-10%) – Asarum europaeum, Hepatica nobilis, Galium odoratum, Aegopodium podagraria, Mercurialis perennis, Maіanthemum bifolium, Galeobdolon luteum, Lathyrus vernus, Viola mirabilis, V. sylvestris, Carex digitata, Polygonatum multiflorum, Actaea spicata, Pulmonaria obscura, спорадично: Sanicula europaea, Melica nutans, Cephalanthera damasonium, Epipactis helleborine, Lilium martagon; Білоха – Stellaria holostea, Campanula persicifolia, С. trachelium, Stachys sylvatica, зрідка – Melittis melissophyllum, Salvia glutinosa,  Neottia nidus-avis,  Corallorhiza trifida; Жулицька – спорадично Dryopteris filix-mas, Poa nemoralis і Platanthera chlorantha. В синузії ефемероїдів (10%) – Anemone nemorosa, розсіяно (північ) – Isopyrum thalictroides.

Acereto-Fraxineto-Fagetum varioherbosum кленово-ясенова бучина різнотравна, A.-F.-F. hederosum кленово-ясенова бучина плющева, A.-F.-F. maianthemosum кленово-ясенова бучина веснівкова, нечасто зустрічаються в середніх і нижніх частинах південних і південно-західних схилів та у верхніх – північних з малорозвинениими сіроземами із включенням вапнякового щебеню (Деревянки, Руда, гори Колтівська, Обертасова, Лиса, Синьоха, Щолоп, Acereto (platanoidis)-Fraxineto-Fageta з Восьмашів, Бзови). Часто розташовані поруч з лучно-степовими ділянками та під A.-F.-F. sambucosum (nigrae) і A.-F.-F. staphyleosum. У деревостані (0,6-0,9) переважають Fagus sylvatica, Fraxinus excelsior, Acer platanoides, A. pseudoplatanus, менше поширені – Tilia cordata, Carpinus betulus, Ulmus scabra, рідко Cerasus avium (Руда, Обертасова), Quercus robur, Q. petraea, A. campestre (Синьоха). Підлісок (2-10%) формують: Euonymus verrucosa, Cornus sanguinea, Sambucus nigra, Daphne mezereum, рідше: E. europaea, Lonicera xylosteum, часто (віргінільні або у «вікнах») Sorbus aucuparia, Viburnum opulus, зрідка: Corylus avellana, Rubus caesius, R. idaeus, R. hirtus, Crataegus сurvisepala, Rosa dumalis, Staphylea pinnata (Восьм.), Frangula alnus; у підрості (5-10%) співпанують бук, клен гостролистий і явір, рідше – в’яз, спорадично, ясен, рідко – липа, клен польовий, черешня, граб. У трав’яному покриві (20-90%) переважають: Galeobdolon luteum, Hedera helix, Galium odoratum, Asarum europaeum, Hepatica nobilis, Aegopodium podagraria, Lathyrus vernus, Viola mirabilis, Convallaria majalis, Maіanthemum bifolium, V. sylvestris, місцями: Mercurialis perennis; Carex pilosa (Синьоха); Oxalis acetosella, Stellaria holostea (Дерев’янки, Синьоха; нижні частини схилів); Aposeris foetida; з домішкою: Pulmonaria obscura, Actaea spicata, Polygonatum multiflorum, Poa nemoralis, Sanicula europaea, Ajuga reptans, C. digitata, рідше: Melica nutans, Mycelis muralis, Campanula persicifolia, С. trachelium, Brachypodium sylvaticum, Paris quadrifolia, Cruciata glabra, Scrophularia nodosa; Astragalus glycyphyllos, L. niger, зрідка: Dryopteris filix-mas, D. carthusiana, Athyrium filix-femina, Ranunculus cassubicus, Moehringia trinervia, C. sylvatica, Stachys sylvatica, D. expansa (північні схили і більш зволожені ценозі на межі з вологими, перехідними до A.-F.-F. dentariosa, типами); Epilobium montanum, Pteridium aquilinum («вікно», Синьоха); Cephalanthera damasonium, C. rubra (Обертасова, Лиса, Колтівська, Руда, Бзова, Синьоха), Lilium martagon, Salvia glutinosa (Дерев’янки, Обертасова, Бзова, Pyда, Колтівська), Aconitum moldavicum (Восьмаші, Обертасова, Дерев’янки, Синьоха), A. paniculatum (Дерев’янки), Melittis melissophyllum, Vicia sylvatica, V. dumetorum (Дерев’янки, Колтівська), Cimicifuga europaea (Дерев’янки, Обертасова, Руда, Синьоха), Bromus benekeniі (Обертасова, Дерев’янки, Колтівська, Синьоха), Cypripedium calceolus (Руда, Синьоха, Восьмаші), Hieracium murorum, H. lachenalii (Обертасова, Бзова), Symphytum tuberosum (Дзвінець, Руда), Platanthera chlorantha (Pyда, Колтівська), Galium polonicum, Laserpitium latifolium (Дерев’янки), Inula conyza (Дерев’янки, Обертасова, Бзова), Monotropa hypopitys (Бзова, Колтівська), Corallorhiza trifida (Pyда), Epipactis helleborine, E. atrorubens (Обертасова), Neottia nidus-avis, Lathyrus laevigatus (Синьоха); на узліссях та у «вікнах»: Digitalis grandiflora (Восьмаші), Solidago virgaurea, Primula veris, Melampyrum nemorosum, Veronica chamaedrys, зрідка – віргінільні особини P. odoratum, Clematis recta, Pyrethrum corymbosum, Carex montana, Бзова (крутий південно-західний схил поруч з лучно-степовою ділянкою): Anthericum ramosum, Clinopodium vulgare, Coronilla varia і ін. В синузії ефемероїдів (10-20%) – Anemone nemorosa; на схилах яру (Щолоп) – Galanthus nivalis (5%), Isopyrum thalictroides, зрідка – Сorydalis solida, C. cava, на північному (Восьмаші, Колтівська) – A. ranunculoides. 

Ділянки угруповань в нижніх частинах схилів, що межують з Acereto-Fraxineta, а також які розташовані у невеликих яружних пониженнях та в місцях близького залягання грунтових вод, носять перехідний характер до A.-F.-Fageta dentariosa і A.-F.-Fageta sambucosa (Дерев’янки, Восьмаші, Синьоха). Є Acer campestre i Picea abies, в підліску часто панує Sambucus nigra, трапляються – Grossularia reclinata і Padus racemosa (Lam.) Gilib.; трав’яний покрив в цілому густіший і вищий, у ньому часто зростають: Stachys sylvatica, Geum urbanum, Ranunculus cassubicus, Dryopteris filix-mas, D. carthusiana, Carex sylvatica, Urtica dioica, Festuca gigantea, Geranium robertianum, Brachypodium sylvaticum, Adoxa moschatellina, Alliaria petiolata, Chaerophyllum aromaticum, Lapsana communis, іноді – С. temulum, Сircaea lutetiana, D. dilatata, Athyrium filix-femina, Glechoma hederacea, Impatiens noli-tangere, трапляються (Дерев’янки) – Stellaria nemorum, R. lanuginosus, Melandrium dioicum, G. phaeum, Anthriscus nitida; Astrantia major (Руда, Щолоп, Дерев’янки). В синузії ефемероїдів часто Anemone ranunculoides, Corydalis cava, C. solida, іноді – Dentaria glandulosa. У наземному покриві (2%) – Mnium undulatum, Atrichum undulatum … 

Угруповання на Гаварецькій горі має перехідний до A.-F.-F. staphyleosum характер, які поширені в цьому ж урочищі, але вище та західніше по схилу (в кінці пасма). Деревостан – типовий, але ясен трапляється поодиноко, як і Pinus sylvestris. В підліску переважають Lonicera xylosteum, Cornus sanguinea, Daphne mezereum, Euonymus verrucosa, Sambucus nigra, спорадично – Corylus avellana, E. europaea, Sorbus aucuparia (A.-F.-F. maianthemosum) … Трав’яний покрив – типовий (зважаючи на орографію схилу, тут дещо вища участь мегатрофів –Geranium robertianum, Galium aparine), із участю лісостепових та орхідних: Cruciata glabra, Melica nutans, Clematis recta, Lilium martagon, Cephalanthera damasonium, Melittis melissophyllum, Neottia nidus-avis, Platanthera chlorantha, трапляється Dryopteris carthusiana (maianthemosum), часто D. filix-mas.

Acereto-Fagetum maianthemosum кленова бучина веснівкова, невеликі ділянки (400-500 кв.м) біля підніжжя південних схилів пасм (гори Свята, Синьоха). У деревостані (0,8-0,9) панує Fagus sylvatica, значна домішка Acer platanoides, трапляються: Quercus robur, Carpinus betulus, Tilia cordata, A. campestre; Pinus sylvestris і Cerasus avium – всихають; часто Aesculus hippocastanum L. (гора Свята). В підліску (3-5%, у “вікнах” – до 10-25%): Cornus sanguinea, Daphne mezereum, Corylus avellana, Euonymus verrucosa, Sorbus aucuparia, Lonicera xylosteum, Rubus idaeus; Staphylea pinnata (гора Свята); у підрості (5-10%): в’яз, бук, клени ( польовий – Синьоха), зрідка – ясен, гіркокаштан. У трав’яному покриві (30-60%) домінує Maianthemum bifolium, значна домішка: Asarum europaeum, Hepatica nobilis, Galium odoratum, Convallaria majalis, Viola mirabilis, Lathyrus vernus, Sanicula europaea, Polygonatum multiflorum, менше: Galeobdolon luteum, Pulmonaria obscura, V. sylvestris, Aposeris foetida, Actaea spicata, Сruciata glabra, Carex digitata, Melica nutans; Festuca gigantea, Ranunculus cassubicus, Ajuga reptans, Vicia sylvatica (Синьоха), Primula veris, Paris quadrifolia (Свята), спорадично зустрічаються: Melittis melissophyllum, Cephalanthera damasonium, Epipactis helleborine, Lilium martagon, Neottia nidus-avis, Cypripedium calceolus, Scrophularia nodosa, Vicia dumetorum. У наземному покриві – поодинокі Atrichum undulatum, Mnium punctatum та ін. В синузії ефемероїдів (20-40%) – Anemone nemorosa, трапляється Galanthus nivalis.

На Восьмашах, у нижній частині північного схилу, в місці виходу на денну поверхню підґрунтових вод, збереглась ділянка корінного Acereto-Fraxinetum sambucoso (nigrae)-urticosum, оточена похідними на місці вирубаних Acereto-Fraxineto-Fagetum varioherbosum остепненими луками Poeta angustifoliaе. На південному узліссі (деревостан типовий, Fagus sylvatica – спорадично в ярусі трав і невисокого підліску) є смуга шириною 5-10 м з трав’яним покривом, типовим для Acereto-Fraxineto-Fagetum varioherbosum. Більше того, лише тут виявлено поки що єдину для регіону популяцію примежовоареального виду – балканця Mercurialis ovata, а також – Inula conyza, Veratrum nigrum, Aposeris foetida Carex montana. Спорадично поширені: Campanula persicifolia, Epipactis helleborine, Lilium martagon, Cephalanthera damasonium, Melittis melissophyllum, у «вікнах»: Clematis recta, Astragalus glycyphyllos, Primula veris, Coronilla varia, Hypericum perforatum L., Euphorbia cyparissias L., Clinopodium vulgare, Pimpinella saxifraga L., Daucus carota L., Viola hirta L., Torilis japonica (Houtt.) DC. та ін., в підліску – Cornus sanguinea, Еuonymus verrucosa, переважно віргінільні особини Viburnum opulus, Rhamnus cathartica, Rosa dumalis… В синузії ефемероїдів (25-50%) – Anemone nemorosa, зрідка – Ficaria verna, Сorydalis solida, C. cava, Gagea lutea, Adoxa moschatellina, місцями у верхній частині – Galanthus nivalis.

Euonymo verrucosae-Fagetum typicum  Сephalanthera rubra в Euonymo verrucosae-Fagetum typicum  Platanthera chlorantha часто зустрічається в Euonymo verrucosae-Fagetum

Acereto-Fraxineto-Fagetum sparsiherbosum, A.-F.-F. galeobdolosum, A.-F.-F. aegopodiosum, A.-F.-F. stellariosum, A.-F.-F. caricoso (pilosae)-hederosum, A.-F.-F. g.-hederosum – кленово-ясенові бучини залозистозубницеві, типові  для Пн.-Зх.Поділля фітоценози на східній межі поширення.

Ця група заміщає на Пн.-Зх. Поділлі центральноєвропейські бучини рідко-травні (мертвопокривні) Fagetum dentariosum, характерними ознаками яких є: високозімкнений намет, відсутність супутніх видів у деревостані та підліску і дуже розріджений (до 5% ) трав’яний покрив в період літньої вегетації. Близьке зaлягання насичених вологою материнських карбонатних порід сприяють розрідженню букового намету вологолюбними ясеном і явором та розвитку в тій чи іншій мірі підліску і трав’яного покриву. Іноді структура і видовий склад фітоценозів майже ідентичні до їх карпатських аналогів, проте монтанні види тут фактично відсутні (дуже рідко Polygonatum verticillatum, Gymnocarpium dryopteris, Hordelymus europaeus, Лиса гора).

Великі їх масиви (до 1-5 га) зосереджені на широких вододілах з плоскою або ледве нахиленою поверхнею і у верхніх, пологих частинах схилів у верхів’ях рік Зх. Буг, В’ятина, Луг, Бужок. Грунти – вологі і сируваті сіроземи, підстелені вапняками.

У деревостані (0,7-0,9) панує Fagus sylvatica, значна домішка (на вододілах часто зустрічаються малопомітні пониження в рельєфі з близьким рівнем грунтових вод) Fraxinus excelsior (на вододілах – рідко), Acer pseudoplatanus, A. platanоides, Tilia cordata, зрідка – Ulmus scabra, Carpinus betulus, T. europaea, Alnus glutinosa, Quercus robur, Cerasus avium, Populus tremula, Betula pendula, дуже рідко: A. campestre, Salix caprea L. На межиріччях В’ятина-Зх. Буг, В’ятина-Луг у деревостані ясен трапляється лише на тих ділянках, які мають хоча б незначний нахил. Відсутність тут ясена, як і значної частини кальцефілів, а також часто співдомінування клена госролистого і, особливо, липи вказують на глибше залягання вапняків і більш потужний шар третинних та четвертинних відкладів. Підлісок у зімкнених насадженнях майже відсутній, трапляються віргінільні особини Sambucus nigra, Rubus hirtus та ін., на південних схилах, у середньовікових деревостанах, особливо – у “вікнах” і на узліссях – добре розвинений; домінує S. nigra з домішкою: Corylus avellana, R. hirtus, Euonymus verrucosa, E. europaea, Cornus sanguinea, Daphne mezereum, Sorbus aucuparia, R. idaeus, S. racemosa; у невисокому підрості (5%) співпанують бук  та клени, нечасто – в’яз гірський, липи, граб, ясен, черешня і ялина.

У трав’яному покриві до кінця травня домінує Dentaria glandulosa (20-70%)    [у верхніх частинах південних і північних схилів пасм (ур-ща Глодова, Опаки, Колтів та ін.) трапляються угруповання без участі D. glandulosa, що зумовлено мікрокліматичними особливостями місцезростань. Посідають проміжне місце між A.-F.-F. dentariosa і вологими варіантими A.-F.-F. sambucosa (nigrae)] значна домішка: Anemone nemorosa, Corydalis cava, C. solida, менше – A. ranunculoides, D. bulbifera, Isopyrum thalictroides, Ficaria verna, Gagea lutea, нерідко – групи або ділянки (5-100 кв.м) з пануванням L. vernum, іноді – Galanthus nivalis. У період літньої вегетації трав’яний покрив розріджений або більш-менш (2-60% пр. вкриття) добре розвинений. Тут переважають: Galeobdolon luteum, Aegopodium podagraria, Asarum europaeum, Galium odoratum, Stellaria holostea, Pulmonaria obscura, іноді – Hedera helix і Carex pilosa, на південних та у верхніх частинах північних схилів – Mercurialis perennis, Hepatica nobilis, Convallaria majalis, Lathyrus vernus, Sanicula europaea, Viola mirabilis, з домішкою: Maianthemum bifolium, Adoxa moschatellina, Oxalis acetosella, V. sylvestris, Dryopteris filix-mas, Ajuga reptans, Geum urbanum, Athyrium filix-femina, Brachypodium sylvaticum, Geranium robertianum, Polygonatum multiflorum, Aposeris foetida, рідше: Milium effusum, Ranunculus cassubicus, Paris quadrifolia, C. sylvatica, D. carthusiana, Poa nemoralis, Actaea spicata, Moehringia trinervia, Stachys sylvatica, Mycelis muralis, Campanula trachelium, Scrophularia nodosa, зрідка: Luzula pilosa, Vicia sylvatica, V. dumetorum, C. digitata, Galeopsis speciosa, D. dilatata, D. expansa, C. brizoides, Lathraea squamaria; Gymnocarpium dryopteris, Polygonatum verticillatum (Лиса); Hordelymus europaeus, Epipactis purpurata, E. helleborine (Річки); трапляються поодиноко або групами у найбільш зволожених місцях: Urtica dioica, Impatiens noli-tanere, Chrysosplenium alternifolium, Lamium maculatum, Stellaria nemorum, Circaea lutetiana, Festuca gigantea, R. lanuginosus, R. repens L., Geranium phaeum, Chaerophyllum aromaticum, Lapsana communis, Alliaria petiolata, G. aparine, Arum alpinum, Carex remota, Allium ursinum, Anthriscus nitida, Petasites albus, Cerastium sylvaticum Waldst. et Kit., а на межі із Fageto-Acereto-Fraxinetum polystichosum – Polystichum aculeatum (Річки). В наземному покриві (1-3%) – Mnium punctatum, Atrichum undulatum, M. undulatum, Brachythecium rutabulum та ін.